Типові помилки в адвокатських запитах

Помилки в адвокатському запиті можуть стати підставою для відмови, а згодом — перешкодити притягненню винної особи до відповідальності. Які дефекти найчастіше допускають адвокати та як їх уникнути?

Формальні

Однією з найпоширеніших помилок є неправильне визначення або неточне зазначення адресата. Запит має бути надісланий органу чи особі, яка фактично володіє інформацією та компетентна її надати. Звернення до неіснуючого підрозділу, неправильне зазначення повної назви органу або направлення запиту органу, до компетенції якого не належить запитуване питання, може призвести до відмови в його задоволенні.

Також доцільно адресувати запит керівнику органу чи юридичної особи, відповідальному за організацію розгляду кореспонденції та підписання відповіді. У разі неправомірної відмови, несвоєчасного чи неповного надання інформації питання про відповідальність відповідної посадової особи вирішується за частиною п’ятою статті 212-3 КУпАП.

Важливе значення мають вихідний номер, дата запиту та належний облік кореспонденції. Вони дають змогу ідентифікувати запит, тоді як для обчислення п’ятиденного строку розгляду, встановленого частиною другою статті 24 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначальною є дата його отримання адресатом. Відсутність системного обліку дат відправлення і вручення запитів та спливу строків надання відповіді ускладнює своєчасне звернення до ради адвокатів у межах строків давності, встановлених статтею 38 КУпАП.

Ще одна поширена помилка — ненадання або неналежне засвідчення документів, що підтверджують повноваження адвоката. В абзаці другому частини першої статті 24 Закону визначено їх вичерпний перелік: посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу чи установи, уповноважених на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката інші документи заборонено. Надання незасвідчених копій може стати підставою для відмови.

Окрему увагу слід приділяти заповненню ордера. Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішенням РАУ від 12.04.2019 № 41, передбачено, що частина його реквізитів генерується автоматично в системі «Особистий кабінет адвоката», а решта, зокрема найменування органу, в якому надається допомога, заповнюється адвокатом самостійно. Верховний Суд наголошує на необхідності конкретизації цього реквізиту. У постанові КЦС від 19.08.2024 у справі № 591/6387/21 зазначено, що в ордері має бути вказана не абстрактна, а конкретна назва органу або групи органів, зокрема судових.

Змістовні

Найбільше практичних помилок виникає під час формулювання прохальної частини запиту. Перелік запитуваної інформації та документів має бути конкретним і, за можливості, вичерпним, щоб розпорядник міг однозначно встановити, що саме запитується, чи перебуває це в його володінні та чи існують законодавчі обмеження щодо надання відповіді. Формулювання на кшталт «надати всю наявну інформацію щодо…» без зазначення переліку документів або відповідного періоду може призвести до відмови через невизначеність предмета запиту.

Інша поширена помилка — запитування консультацій чи роз’яснень законодавства під виглядом отримання інформації. Формулювання на кшталт «чи мав право орган…» або «як слід тлумачити норму…» виходять за межі предмета адвокатського запиту, визначеного статтею 24 Закону. Закон не наділяє адвоката правом вимагати від адресата правового висновку, тому такі питання можуть стати підставою для відмови.

Окремої уваги потребують документи, що містять конфіденційну інформацію. На практиці розпорядники нерідко відмовляють у наданні документа повністю з посиланням на наявність у ньому персональних даних третіх осіб. Водночас за практикою Верховного Суду обмеженню підлягає інформація, а не документ як такий.