Тимчасова непрацездатність: можливе звільнення

Згідно ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також в період його перебування у відпустці, за винятком п. 5, ст.40 КЗпП: "нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності".

При цьому, конкретного списку таких захворювань, де вказаний строк збереження місця роботи при певному захворюванні, не існує. Проте є ст. 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". У даній статі зазначається, що працівникам, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз, листок непрацездатності може видаватися на строк до 10 місяців та відповідно, протягом цього строку, за такими особами зберігається місце роботи.

Отже, звільнити працівника за п.5, ст.40 КЗпП можливо вже на наступний день після закінчення терміну чотирьох місяців, якщо його хвороба не пов’язана з професійним захворюванням, або трудовим каліцтвом і не є захворюванням на туберкульоз.

Читайте статтю: Окремі аспекти судової практики в частині грубого порушення трудової дисципліни на прикладі прогулу

Також слід пам’ятати про ст.184 КЗпП, в якій вказано, що забороняється звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (в окремих випадках до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

У судовій практиці поняття "одинокої матері" наведене у п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з якого одинокою матір’ю слід вважати жінку, котра не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері".

Таким чином, при звільненні працівника слід переконатися, що відсутні обставини, передбачені ст.184 КЗпП. Не можна забувати і про умову зі ст. 43 КЗпП: якщо співробітник – член первинної профспілкової організації, то, щоб звільнити його за п.5 ст.40 КЗпП, потрібно отримати згоду виборного органу цієї організації. Але зверніть увагу, вихід на роботу хоча б на один день перериває відлік чотирьохмісячного строку. Якщо ж перерви немає, звільнити працівника можна вже в перший день п’ятого місяця непрацездатності на підставі лікарняного листка та табелів обліку робочого часу.

Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності. Коли немає таких документів, що засвідчують цю обставину (довідки, лікарняні листки), підстава для звільнення може бути вже іншою – прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП.

Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обгрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул. На практиці досить часто у разі затяжного характеру хвороби працівнику оформлюють кілька листків непрацездатності з продовженням попереднього. В такому разі працівник може надати (надіслати поштою або передати через родичів) оригінали лікарняних листків, якщо їх декілька (з продовженням), або у крайньому випадку надіслати електрону копію даного документу. Останній лікарняний у день звільнення буде ще на руках у працівника, тому слід переконатися що він не закритий. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, починаючи з шостого дня – органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч. 2 ст. 35 Закону №2240).