Тактичні прийоми фіксації ходу та результатів освідування

Повнота й об'єктивність проведення освідування як слідчої (розшукової) дії цілком залежить від обраних засобів фіксації перебігу й отриманих результатів. Фіксація доказів - це комплекс дій слідчого, що передбачає дотримання визначених у статті 104 КПК України правил складання протоколу відповідно до процесуальної форми з використанням засобів і прийомів криміналістики, спрямованих на збереження встановлених у справі фактичних даних. Від того, якою мірою точно і якісно їх буде відображено у протоколі та додаткових засобах фіксації, залежить неупереджене, ефективне й оптимальне використання отриманих даних як доказів у кримінальному провадженні.

Процесуальне документування, на думку В. В. Рожнової, не можна зводити до суто технічних дій з оформлення процесуальних актів. Оскільки відомості, що містяться в документі про факти, будуть мати юридичну силу лише в разі, якщо їх не лише отримано в установленому законом порядку, а й належно оформлено^[1].

Головним засобом фіксації результатів проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії, зокрема освідування (за винятком, передбаченим в абзаці другому частини 1 статті 104 КПК України), є складання протоколу. Саме цей процесуальний документ має містити детальне описання окремих слідів й інших обставин злочину. Вимоги до протоколу процесуальної дії нині врегульовано у статті 104 КПК України.

Під час складання протоколу освідування необхідно дотримуватися певних вимог, зокрема, протокол має бути:

• 1) точним і послідовним описом усього виявленого слідчим та іншими учасниками;
• 2) повним описом усього виявленого під час освідування та того, що стосується справи;
• 3) об'єктивним описом усього виявленого під час освідування. У протоколі не мають міститися пояснення, тлумачення виявлених фактів, явища, виклади уявлень слідчого про механізм утворення певних слідів тощо. Протокол - це опис виявленого, а не його пояснення;
• 4) цілеспрямованим. У ньому має бути відображено лише те, що безпосередньо стосується огляду й не має бути нічого зайвого, що не суттєве для справи;
• 5) складеним із дотриманням установлених законом правил і мати необхідні реквізити. Визначений законом порядок складання протоколів має сприяти отриманню достовірних доказів. У зв'язку з цим порушення передбаченого порядку викликає сумніви з приводу достовірності отриманих даних і виключає можливість використання їх як доказів^[2].

У цьому контексті не можна не погодитися з висловленим у юридичній літературі поглядом, відповідно до якого мета протоколу - точний і чіткий опис усього, що на думку слідчого прямо чи побічно стосується події, усього побаченого та виявленого під час освідування. Цей протокол надає можливість:

• а) кожному, хто його читає та кого не було під час проведення описаного, по думки уявити перебіг проведення процесуальної дії;
• 6) отримати з протоколу цілком зрозумілу інформацію про все оглянуте;
• в) за наявності необхідності відновити по ньому обстановку злочину^[3].

Протокол освідування має відповідати загальним вимогам, визначеним у пунктах 1-3 частини 3 статті 104 КПК України, і містити три частини: вступну, описову й заключну.

Вступна частина має включати відомості про:

• - місце, час проведення та назву процесуальної дії;
• - особу, яка проводить процесуальну дію;
• - усіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії;
• - інформацію про те, що особи, які беруть участь у проведенні процесуальної дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики цих засобів та носіїв інформації, що застосовують під час проведення процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

На наш погляд, зазначені положення пункту 1 частини 3 статті 104 КПК України не цілком відображають зміст відомостей, що мають бути вказані у протоколі під час безпосереднього проведення освідування. Важливим, насамперед у процесуальному аспекті, є посилання на юридичні та фактичні підстави проведення освідування, а також визначення часу початку й закінчення цієї процесуальної дії, умов її проведення (погода, температура повітря, освітлення).

Описова частина протоколу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 КПК України, має містити відомості про послідовність дій, отримані внаслідок проведення процесуальної дії фактичні дані, важливі для цього кримінального провадження, зокрема виявлені та/або надані речі й документи. Оскільки під час проведення освідування може бути виявлено сліди злочину, їх описання у протоколі має бути максимально детальним і точним. При цьому зазначають їх розміщення, розміри, колір та інші важливі ознаки. Детальній фіксації підлягають також татуювання, їх розміщення на тілі особи, зміст, малюнок тощо.

В описовій частині протоколу зазначають умови проведення освідування - за добровільної згоди особи чи із застосуванням заходів процесуального примусу. В останньому випадку обов'язковим є описання заходів переконання, використаних слідчим, перш ніж застосувати заходи примусу, причому, відповідно до частини 5 статті 241 КПК України, особі, освідування якої проводили примусово, мають надавати копію протоколу цієї слідчої (розшукової) дії.

На наше переконання, ця важлива процесуальна норма спрямована, насамперед, на дотримання процесуальних прав особи, щодо якої освідування проведено із застосуванням заходів процесуального примусу. Однак дії слідчого в умовах конфліктної ситуації навряд чи можна визнати вичерпними. У разі примусового освідування доцільно не лише застосовувати безперервний відеозапис усього його проведення, про що зазначено у частині 7 статті 223 КПК України, а й, незалежно від цього, запрошувати понятих. Оскільки примусово освідувана особа має отримати копію протоколу освідування, було б доречним надати їй також копію відеозапису проведення цієї слідчої (розшукової) дії, зафіксовану, наприклад, на СD-диску. Такий додатковий засіб фіксації, на відміну від протоколу, наочно демонструє заходи переконання, до яких удався слідчий до того, як вирішив провести освідування у примусовому порядку. Крім цього, за допомогою відеозапису зафіксовано, які саме дії було застосовано до особи, чи не порушували вони її конституційні права. Уважаємо, що наявність цілком недорогого в прямому значенні цього слова додаткового засобу фіксації як у слідчого, так і у примусово освідуваної особи саме в цьому разі суттєво знизить вірогідність подання скарги на дії слідчого, у випадку приниження її честі та гідності при проведенні освідування, або недотримання меж освідування, які обґрунтовуються матеріалами кримінального провадження, а в разі надходження такої скарги полегшить її об'єктивний розгляд. Ураховуючи викладене, пропонуємо у другому реченні частини 5 статті 241 КПК України слова "надається копія протоколу освідування" замінити словами "надаються копії протоколу освідування та матеріали відеозапису".