Свобода суддівського розсуду у світлі обгрунтованості рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Свого часу, вирішуючи питання про правомірність призначення Президентом США суддів, Верховний Суд цієї країни доволі спонтанно сформулював правило конституційного контролю. Це було досягнуто шляхом забезпечення обґрунтованості судового рішення, визнавши відсутність конституційно визначених повноважень щодо прийняття до розгляду позову з вимогою про видачу судового наказу про призначення на посаду суддів на підставі розділу 13 Судового акта 1789 року. У будь-якому разі Верховний Суд у цій справі попіклувався забезпечити нейтральність вирішення справи, хоча вона стосувалася призначення суддів на посади на підставі акта Президента. Ми бачимо приклад застосування розсуду судом щодо визначення меж власної юрисдикції і щодо визначення вимог належної процедури стосовно видачі mandamus (форма судового наказу).

Проблема суддівського розсуду у вітчизняній юриспруденції

Проблема суддівського розсуду у вітчизняній юриспруденції є наразі даниною окремих дисертаційних досліджень; судді до неї ставляться вельми насторожено – як конституційні судді, так і судді загальних судів. І це не дивно, оскільки така ситуація сягає корінням ще часів Російської імперії та її наступника – Радянського Союзу. Незважаючи на таке насторожене ставлення до суддівського розсуду, він визнається як невід’ємна складова при призначенні кримінальних покарань (ст. 65 КК), призначенні покарання нижче встановленої нижчої межі міри покарання (ст. 69 КК). Наприклад, зазначені критерії суддівського розсуду в кримінальних справах є нічим іншим, як застосуванням принципів права, тобто аналогії права, що у панівній доктрині кримінального права ніби не визнається. Хоча реалії судової практики такі, що певні критерії щодо призначення кримінальних покарань мають формулюватися суддівським співтовариством, оскільки йому таку широку свободу розсуду надає власне закон, зокрема зазначені положення КК та відносно визначені санкції за склади злочину, передбачені Особливою частиною КК.

При вирішенні цивільних або господарських спорів свобода розсуду суду також є варіативною, оскільки суду необхідно надати оцінку належному ступеню конкретизації положень ЦК чи ГК при укладанні та виконанні відповідно до умов цивільного чи господарського договору.

Читайте статтю: Тиск на суддів шляхом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про винесення суддею неправосудного рішення

За таких обставин суд стає останньою інстанцією визначення розуміння основоположного принципу свободи договору, оскільки положення ЦК чи ГК визначає лише істотні умови договорів і не обов’язково завжди всі. Всі означені ситуації є відображенням вічного питання і дилеми юриспруденції – конкретизації принципів права у формі закону та їх інтерпретації у формі судового рішення.

Я вже не буду говорити про differencia specifica інтерпретації конституції органами конституційного правосуддя у силу природи конституційного права як сукупності основоположних цінностей і принципів права, які конкретизуються у відповідних правах людини та повноваженнях органів публічної влади.

На рівні вищих судових інстанцій вирішується питання рівного і однакового масштабу застосування судами приписів законодавства у світлі основоположних принципів права, що зумовлює важливість дослідження суддівського розсуду. Це має безпосереднє відношення до забезпечення об’єктивного, повного і всебічного дослідження обставин справи й належного застосування закону, що є основою для обґрунтування судових рішень.

Виходячи із означеного, нами буде коротко охарактеризовано природу суддівського розсуду у світлі обґрунтованості рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій. У першій частині буде розкрито взаємозв’язок принципу верховенства права і суддівського розсуду, зокрема у контексті заборони свавілля. У другій частині буде з’ясовано особливості суддівських стратегій при реалізації суддівського розсуду. Насамкінец, буде розкрито значення суддівського розсуду у формуванні сталої судової практики.

Суддівський розсуд та принцип верховенства права