Як свідчить статистика Мінюсту за 2017 рік, в Україні виконано лише 15-18% судових рішень :(
В Україні ситуація з приведенням до виконання судових рішень сягнула критичного рівня. Як свідчить статистична інформація Міністерства юстиції України, у 2017 році в Україні виконано лише 15-18% судових рішень, це показник значно нижчий від аналогічних показників держав - членів Європейського Союзу (60-80%). І хоча у 2018 році показники поліпшилися, приведення до виконання судових рішень і їх виконання є слабкою ланкою правової системи України. Наша держава стабільно входить до числа лідерів за кількістю звернень її громадян до ЄСПЛ. За даними Міністерства юстиції України, левова частка таких звернень стосується систематичного невиконання судових рішень. Так, за 2016 рік ЄСПЛ отримав 18 150 заяв від українців, 65% яких стосувались невиконання рішень національних судів. Як результат, ЄСПЛ ухвалив вже 2 пілотні рішення щодо неналежного виконання судових рішень в Україні: Іванов проти України (2009 р.) та Бурмич проти України (2017 р.).
У вказаних рішеннях Суд констатував систематичне невиконання в Україні рішень національних судів. Крім того, вказав на відсутність у національному законодавстві України ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання. З огляду на суть порушення ЄСПЛ зобов’язав державу, зокрема, невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду.
Варто відзначити, що така категоричність у висловлюваннях Євросуду стала своєрідним каталізатором змін у національному законодавстві, спрямованих на запровадження ефективного механізму контролю за виконанням судового рішення, в т.ч. ухваленого в порядку адміністративного судочинства. Спробою вирішення існуючої проблеми невиконання судових рішень в Україні стало нормативне закріплення нового для вітчизняного законодавства інституту – судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративних справах, який є своєрідною гарантією виконання рішення, яку надає судова влада.
Аналізуйте судовий акт: Зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремим та самостійним засобом судового контролю за виконанням судового рішення (ВС/КАС № 556/2081/17 від 16.10.2018)
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. Від здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення прямо залежить і ефективність правосуддя. Адже головним ефектом судового рішення має бути його ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Нормативно закріплено 3 спеціальні способи здійснення судового контролю, а саме:
-
зобов’язання суб’єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;
-
накладення штрафу за невиконання судового рішення;
-
визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Спробую проаналізувати два перші способи судового контролю (зобов’язання подати звіт та накладення штрафу), описати проблеми у їх правозастосуванні.
Читайте статью:Для исполнения судебных решений против государства понадобился закон, который обяжет Кабмин придерживаться законов
Нормативне регулювання. Вперше питання судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі було закріплене у ст.267 КАС України, а саме в першій його редакції від 06.07.2005. У новій редакції КАС України, яка набрала чинності 15.12.2017, питання судового контролю регламентується у ст. 382 та 383.
На сьогодні можна констатувати 3 етапи нормативного становлення судового контролю за виконанням судових рішень, а саме: 1) від 2005 року до 2010 року - перше закріплення вказаного повноваження суду; 2) 2010 рік і до кінця 2017 року - впровадження судового контролю у судову практику; 3) з 15.12.2017 і до сьогодні – пошук шляхів для активізації застосування вказаного інституту у судовій практиці.
Блог