Судова практика у спорах, які виникають з публічної закупівлі товарів та послуг.

Дуже незатишно відчувати себе, коли летиш у відкритому космосі на космічному кораблі, побудованому NASA з матеріалів, закуплених за найменшими цінами

Ніл Армстронг

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі обсяг державних закупівель в Україні щороку складає близько 13% ВВП, що в 2018 році приблизно склало 462,3 млрд. грн. Зрозуміло, що такий великий ринок завжди був дуже привабливим для бізнесу. В той же час публічні закупівлі викликають велику кількість судових спорів, так за період з 01.01.2018 року по 01.06.2019 року Верховним Судом винесено більше 300 постанов у спорах з публічних закупівель.

В цій статті будемо намагатися розглянути існуючу судову практику у спорах, пов’язаних з публічними закупівлями та надати рекомендації читачам на що звернути увагу при участі у процедурах публічної закупівлі товарів та послуг.

Процедура здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громад регулюється ЗУ «Про публічні закупівлі» (надалі - Закону).

Замовником при публічних закупівлях як правило виступають органи державної влади, місцевого самоврядування, соціального страхування. Умови віднесення юридичних осіб (підприємства, установи, організації) до замовників публічних закупівель, викладені в п. 9 ст. 1 Закону. Як правило це юридичні особи розпорядники/отримувачі бюджетних коштів, або які контролюються державними органами/ органами місцевого самоврядування, чи мають у статутному капіталі державну або комунальну частку акцій(часток, паїв) більше 50%.

В обов’язковому порядку вимоги Закону застосовується:

• до замовників, при закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) на суму що дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;
• до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Основною процедурою закупівлі є процедура відкритих торгів, яку на мій погляд можна розбити на наступні етапи:

• Інформування про проведення процедури відкритих торгів (ст. 10, 21 Закону);
• Подання тендерної пропозиції ( ст. 25 Закону);
• Внесення забезпечення тендерної пропозиції (ст. 24 Закону);
• Відхилення тендерної пропозиції - за наявності відповідних умов (ст. 30 Закону);
• Розкриття інформації про ціни тендерних пропозицій (ст. 27 Закону);
• Електронний аукціон (ст. 29 Закону);
• Розгляд і оцінка тендерних пропозицій ( ст. 28 Закону);
• Розкриття тендерних пропозицій (повне) (ст. 27 Закону);
• Прийняття рішення про намір укласти договір (ст. 32 Закону) або Відміна замовником торгів чи визнання їх такими, що не відбулися (ст. 31 Закону);
• Повернення забезпечення тендерної пропозиції у передбачених випадках (ст. 24 Закону);
• Укладення договору про закупівлю (ст. 36 Закону);
• Внесення забезпечення виконання договору про закупівлю (ст. 25 Закону);
• Виконання умов договору Замовником та Постачальником/Виконавцем (відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України);
• Повернення забезпечення виконання договору про закупівлю (ст. 25 Закону).

На всіх цих етапах можуть виникати різноманітні спори між учасниками публічних закупівель.

Перш за все зупинимось на визначенні підсудності спорів, які виникають в процесі публічних закупівель. Спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності органів виконавчої влади або місцевого самоврядування до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів. Саме до цього висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 14.05.2019 року по справі № 918/843/17.