Суддя, заступник голови ВСЮ Муравйов Олексій Валентинович: «В діях судді немає провини, якщо він позбавив активіста Автомайдану посвідчення водія на підставі сфальшованих доказів. Його ввели в оману працівники правоохоронних органів.»

Які дії або бездіяльність судді при здійсненні судочинства можуть стати підставою для притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з посади? Відповісти на таке складне і суперечливе питання спробував суддя ВГСУ, заступник Вищої ради юстиції Алексій Муравйов.

— Відповідно до закону «Про забезпечення права на справедливий суд» розгляд заяв і скарг, поданих до набрання ним чинності, здійснюється за законом «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подання відповідної заяви чи скарги. Водночас ВРЮ вирішила, що не має підстав розглядати скарги на суддів судів першої та другої інстанцій, і збирається передати їх ВККС. Чим обгрунтовується така позиція?

— Для того щоб зрозуміти особливість нашої діяльності, необхідно подивитися на статус ВРЮ. Чинний закон «Про Вищу раду юстиції» визначає її як «колегіальний, постійно діючий, незалежний орган, відповідальний за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність». Тут треба звернути увагу на необхідність прийняття рішень про дисциплінарну відповідальність саме «у межах своєї компетенції».

Читайте статтю: Про статистику дисциплінарних стягнень за скаргами до ВККСУ. Чи є сенс скаржитись?

Також повноваження ВРЮ прописані у ст.131 Конституції, за якою Рада може вносити подання про призначення суддів або звільнення їх з посад, приймати рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності й здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного та вищих спеціалізованих судів, розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Саме наявність норми щодо внесення подання про призначення суддів або звільнення їх з посад і дозволяла по-різному тлумачити це повноваження. На одному із засідань ми спілкувались із суддею Конституційного Суду у відставці Віктором Шишкіним, який був одним із авторів закону про ВРЮ. Він зазначив, що звільнення за порушення присяги розглядалось як особливий вид відповідальності судді, так звана конституційна відповідальність. Хоча вона прямо так ніде не називалась. Однак практика сформувалась саме таким чином.

До чого це призводило? ВРЮ мала право розглядати питання про звільнення за порушення присяги суддів усіх інстанцій. Водночас щодо представників місцевих та апеляційних судів ці питання могла розглядати Вища кваліфікаційна комісія суддів. Вже у чинному складі ВРЮ ми побачили, що одночасно одна й та ж скарга може розглядатись і нами, і кваліфкомісією. Це спричиняло те, що, наприклад ВРЮ вбачала всі підстави для висновку про порушення суддею присяги, а ВККС, уже розглянувши ці самі матеріали, приймала протилежне рішення.

Це ненормальна практика, яку критикували європейські експерти. До того ж є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», де так само вказувалось на цю проблему. Тому закон «Про забезпечення права на справедливий суд» розмежовує компетенцію двох органів.

Аналізуйте судовий акт: Рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013р. у справі № 21722/11 "Олександр Волков проти України"

Із самого початку нашої діяльності ми зайняли чітку позицію, відповідно до якої матеріали щодо відповідальності суддів судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються ВККС, щодо вищих і Верховного судів — ВРЮ. Таким чином, ми виконуємо міжнародні зобов’язання України.