Суддя Брегей Р.І.: ЄСВ сплачується ВИКЛЮЧНО при наявності у ФОП доходу, а недоїмка з його сплати формується за результатами перевірки (Кіровоградський окружний адмінсуд № 340/453/19 від 23.05.2019)

Фабула судового акту: Як писав класик «Безумству храбрых поём мы песню».

Болючою темою для так званих «сплячих» ФОПів є обов’язкова сплата Єдиного соціального внеску навіть у разі не здійснення такими підприємцями діяльності та не отримання ними доходу.

В жовтні 2017 року до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме до пункту третього статті сьомої внесено зміни відповідно до яких для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У даному рішенні суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І. відомий своїм рішенням про скасування ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук став на бік підприємців та виніс ДУЖЕ несподіване рішення у якому констатував наступне:

1. ФОП, що не отримує доходу не зобов’язаний сплачувати ЄСВ;

2. Нарахування недоїмки з такого виду внеску можливе лише після проведення відповідної перевірки контролюючим органом;

Але з початку зупинемось на обставинах цієї справи.

У даній справі особа звернулась до суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому позовні вимоги було вмотивовано тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1997 року та пеербував на спрощеній системі оподаткування. Проте з того часу він не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки подав заяву до територіального підрозділу контролюючого органу про її припинення.

З того часу позивач не подавав жодної звітності і постійно працював найманим працівником. Одночасно, на думку позивача, формуючи та надсилаючи вимогу, контролюючим органом не проведено перевірку у порядку визначеному податковим законодавством.

Як зазначалось вище вказані підстави стали підставою для задоволення позову.