Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише до основного покарання або що не зробиш для покращання апеляційної практики (№346/4258/17 від 05.02.2018)

Фабула судового акту: Апеляційна практика тобто процентне співвідношення скасованих та змінених судових рішень за апеляціями прокурорів до рішень, переглянутих за апеляціями інших учасників процесу завжди був, є та мабуть буде одним із основних показників діяльності державного обвинувача.

Однак дуже часто подання апеляцій прокурорами носить формальний характер, а тому такий перегляд жодним чином не впливає ані на законність судових рішень ані сприяє оперативності здійснення правосуддя.

Згідно положень ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

В свою чергу стаття 77 КК України чітко вказує, які додаткові міри покарання застосовуються у разі звільненні від основного покарання.

Тобто з аналізу вказаних статей однозначно випливає те, що стаття 75 КК України може застосовуватись виключно до основних покарань.

У даному випадку особу, яка вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України засуджено до позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому судом у вироку не вказано, від якого саме покарання звільнено особу – від основного, додаткового або від обох.

Це і стало підставою для подання прокурором апеляційної скарги.

Задовольняючи вказану скаргу апеляційний суд вказав, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК в резолютивній частині обвинувального вироку має зазначатись покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Із врахуванням такої позиції апеляційний суд зазначив, що у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК із застосуванням додаткових покарань (крім конфіскації майна) суд у резолютивній частині вироку повинен чітко вказати, що таке звільнення стосується тільки основного покарання, а додаткове має обов'язково виконуватися.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Не виконання особою, яку звільнено від відбування покарання із випробуванням хоча б одного з обов'язків покладених на нього судом тягне за собою направлення такої особи до місць позбавлення волі (справа № 205/5281/17 від 26.09.2017)