Фабула судового акту: У даній справі державного службовця визнано винною та засуджено за ст. 366-1 КК України, а саме за умисне неподання суб’єктом декларування декларації, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», а саме за те, що остання отримавши електронний цифровий підпис та маючи реальну можливість подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, в порушення вимог ч. 1 ст. 45, п.5-1 Розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» не подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Обвинувачена своєї вини у вчиненні злочину не визнала та вказала, що вона своєчасно подала свою декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до НАЗК за 2016 рік, але не в електронному, а у письмовому виді. На думку обвинуваченої ЕЦП виглядає як набір цифр, а тому в електронній системі ідентифікатор виконує функцію цифрового імені людини, в той же час, норми чинного законодавства гарантують право кожному, хто проживає в Україні, ідентифікувати себе у всіх сферах діяльності за своїми прізвищем, ім’ям та по батькові. Отже, вона має законне право у всіх сферах своєї діяльності використовувати свої прізвище, ім’я та по батькові, які і є її ідентифікуючими ознаками. Вважає, що її ідентифікація як людини за якимись символами і цифрами (ЕЦП), як того вимагає Закон «Про запобігання корупції», є приниженням її гідності та честі. Відповідно до позиції обвинуваченої вона є віруючою людиною, православною християнкою, а тому ідентифікація її як людини, зокрема - як посадової особи, яка подає Декларацію, за якимись цифрами і символами (електронний цифровий підпис), є прямим умисним добровільним зріканням від Бога.
Постановляючи обвинувальний вирок суд вказав, що під час судового розгляду було достовірно встановлено, що обвинувачена достовірно знала про необхідність подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік в електронному вигляді, своєчасно отримала інформаційний носій з електронним цифровим підписом, необхідний для заповнення електронної декларації, таким чином маючи технічну можливість подати декларацію, електронну декларацію не подала, в судовому засіданні повідомила, що не подала та немає наміру подавати електронну декларацію і в подальшому, що спростовує доводи обвинуваченої та захисту про відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, який є злочином з формальним складом, відсутність умислу на його вчинення та не виконання стороною обвинувачення ст. 91 КПК України.
При цьому виправдовувальні покази обвинуваченої з приводу відмови в поданні електронної декларації з використанням електронного цифрового підпису в силу її релігійних переконань, спростовуються можливістю отримати цифровий підпис без застосування ідентифікаційного коду, за даними її паспорта, що не суперечить вимогам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та ст. ст. 201, 296 ЦК України, та подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2016 рік, що обвинуваченою зроблено не було.
Справа № 702/622/17
Провадження № 1-кп/702/45/18
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.
