Страхування професійної відповідальності

Конституція України проголошує життя та здоров’я людини найвищими соціальними цінностями, що, в свою чергу, зобов’язує державу створити дієвий механізм захисту таких прав та відшкодування шкоди у випадку їх порушення. Спостерігаючи стрімкий розвиток науки в галузі охорони здоров’я та фармації, появу нових методів діагностики та лікування – хотілося б також, щоб і національне законодавство не відставало від світових стандартів. Так, в розвинених країнах світу усталеною є практика страхування професійної відповідальності медичних працівників, що слугує інтересам як пацієнтів, лікарів, так і самих медичних закладів. Природа інституту страхування полягає в акумулюванні грошових коштів для їх наступної виплати при настанні страхового випадку і, як правило, застосовується в тих сферах діяльності, де такі виплати є непомірним тягарем для окремо взятої особи.

В Україні на сьогоднішній день страхування відповідальності носить добровільний характер, що передбачено п.15 ст. 6 Закону України «Про страхування», а страхувальником може виступати як заклад охорони здоров’я, так і сам лікар (незалежно від того, займається він приватною медичною практикою, чи працює за наймом).

Які ж збитки підлягають відшкодуванню страховою компанією при настанні страхового випадку?

Види збитків, що підлягають відшкодуванню страховою компанією деталізуються в кожному конкретному договорі страхування. Тому, укладаючи такий правочин, не варто розраховувати на автоматичне покриття всіх пред’явлених претензій постраждалого пацієнта (його законного представника). Так, наприклад, ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» зазначено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. В Цивільному кодексі України види збитків мають дещо іншу назву, проте за своєю природою цілком відповідають наведеним в Законі України «Про страхування». Так, статтею 22 ЦК передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). А в статті 988 ЦК зазначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Наведемо найпростіший приклад. До лікаря-стоматолога-хірурга, професійна відповідальність якого застрахована, звернувся пацієнт з метою видалення двох зубів. Лікар помилково видалив не ті зуби, які було заплановано. У зв’язку з такими діями лікаря пацієнт змушений ставити штучні зуби. Загальна вартість такої процедури (робота спеціаліста + матеріал) є реальними збитками, які в обов’язковому порядку повинна компенсувати страхова компанія. Якщо пацієнт тиждень не міг вийти на роботу, займаючись виправленням помилки лікаря і тим самим втратив заробіток, який би він реально отримав за сприятливих умов співпраці з останнім – то ми говоримо про упущену вигоду. Такі збитки компенсуються страховою компанією тільки у випадку, якщо це прямо передбачено договором страхування. Також не варто забувати і про моральну шкоду, яка в таких справах завжди заявляється постраждалим. Моральна шкода не відноситься ні до прямих збитків, ні до упущеної вигоди. Проте страховою компанією вона відшкодовується на тих же умовах, що і упущена вигода: якщо це прямо передбачено договором страхування.

Тож укладаючи договір страхування професійної відповідальності, слід ретельно ознайомитись з його умовами на предмет збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком.

Підстави для виплати страхового відшкодування зазначаються в договорі страхування і як правило ними є:

1. Рішення суду, що набрало законної сили;
2. Договір між страховиком, страхувальником та потерпілою особою (у випадках, коли немає сумніву в настанні страхового випадку і сторони дійшли згоди щодо розміру компенсації).

До кого може бути пред’явлений позов про відшкодування шкоди, завданої неналежним медичним обслуговуванням?

За загальним правилом, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Проте статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов’язків). Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року по справі № 6-229цс14, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов’язків працівника.

Роботодавець, в свою чергу, має право протягом трьох років пред’явити позов до працівника, з вини якого він виплатив відшкодування потерпілій особі (право регресу).

Те саме стосується і моральної шкоди. Так, Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.