Старий новий Верховний Суд або кінець судової реформи.

Вже відбулися збори суддів двох касаційних судів у складі Верховного суду.

Зборами суддів касаційного господарського суду обрано Голову ВГСУ (донедавна) Б. Львова, а касаційного адміністративного суду, заступника та виконуючого Голови ВАСУ М. Смоковича. Враховуючи таку сталу вже тенденцію «обирати» керівниками нових касаційних судів «старих» керівників вищих судів, а також враховуючи, що пленумом ВС Секретарем пленуму обраного Д.Луспеника, який і до цього секретарював, підписуючись Секретарем пленуму на документах, які пленум не розглядав, спробую спрогнозувати, що, наприклад, у четвер на зборах судів касаційного цивільного суду буде обрано Б. Гулька, а в п’ятницю, відповідно, на зборах суддів касаційного кримінального суду - «старого» керівника С. Кравченко.

І все б було може і нічого, якби не той прикрий випадок, коли Президентом не було призначено суддею ВС С.Слинька, мотивуючи це ніби то написаною ним заявою не призначати до завершення розслідування справи щодо звільнення суддями ВССУ С. Слинько та С. Кравченко з-під варти Пукача О.П. у 2003 році. За таких обставин залишається як мінімум не зрозумілим, що С.Слинька загризли докори сумління (до речі він не був доповідачем у тій справі)і він з власної волі поки що не захотів бути суддею (якщо це так, то може й похвально), а С.Кравченко не те що нічого не гризе, а навпаки, в певних колах його називають найбільш ймовірним «переможцем» виборів ККС ВС (вибори без вибору…, адже, як бачимо, альтернативи навіть не розглядаються).

Як так може бути? Чи може С.Слинько не писав такої заяви, чи писав не зі своєї волі? Чому тоді С.Кравченко, що ухвалювавразом з С.Слиньком те судове рішення не те що не написав аналогічної заяви, а навпаки вважає себе найдостойнішим бути обраним Головою ККС ВС? Чи не призначенням С.Слинька відбулися як «малою кров’ю» для замилювання очей спільноти, а наявність С. Кравченка в складі Касаційного кримінального суду та на його керівній посаді просто «вигідна» комусь? Відповіді на ці питання думаю всім зрозуміла. Мені, наприклад, незрозуміло інше. Виходячи власне з самого Пленуму ВС та вже проведених зборів суддів двох судів, складається враження, що цими процесами керують невидимі кукловоди.

Ще більше здивування в мене викликає позиція новопризначених суддів ВС суддів, і з’являється відповідне запитання до них. Вся країна затаїв подих спостерігала на непростий шлях який Ви достойно пройшли, щоб потрапити у новий ВС. Так невже Ви пройшли всі ті випробування, щоб потім «безмолвноповиноваться» рухам невидимих кукловодів? Невже серед Вас (суддів касації, апеляції, першої інстанції, вчених та адвокатів) немає впевнених і самодостатніх фахівців, що готові взяти відповідальність і очолити касаційні суди?

І невже такі дії у Вашому розумінні, це кроки до відновлення довіри суспільства до судів? Чи це кроки до згортання судової реформи? Частина піару закінчилась і все повертається на круги свої? Та з наших таких псевдо дій і міжусобних воїн вже всі в Європі і за океаном сміються і втрачають довіру. Мотив написання цієї статті простий. Суспільство не хоче повертатися до того судочинства, що було, та в якому зневірилося. З іншого боку, навіщо Ви йшли у Верховний Суд, якщо не хочете, або не вистачає сміливості брати на себе відповідальність, керівництво, і створювати дійсно новий Верховний Суд, якому будуть довіряти? А якщо хочете, то не треба мовчки одноголосно піднімати руки за кандидатур, які Вам нав’язують.

Беріть ініціативу і створюйте новий Верховний Суд не на словах, а на ділі та обирайте дійсно найдостойніших для яких слова «справедливість», «честь» та «гідність» не є пустими !

Автор статті: Гайдар Василь Миколайович