Спадкування частки учасника ТОВ: як було та як стало?

Однією з найпоширеніших форм господарських товариств в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Станом на сьогодні законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, складається з норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набув чинності з 17.06.2018 року. До набуття чинності вищезазначеного Закону діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулював Закон України «Про господарські товариства».

Новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» приніс диспозитивність у порядок регулювання діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки норми законодавства, які до 17.06.2018 року регулювали діяльність ТОВ були суперечливими, колізійними, фрагментарними та застарілими, тому вони не відповідали сучасним вимогам щодо гнучкості та ефективності регулювання. Крім того, двозначності додавали суперечливі позиції судів щодо одних і тих самих правовідносин.

Яскравим прикладом цього було питання, що саме є об’єктом корпоративних прав, які спадкуються (частка у статутному капіталі, корпоративні права загалом чи право на вступ до товариства). Зокрема, до 17.06.2018 року не було загальної думки, що саме успадковується в ТОВ відповідно до українського законодавства: частка чи право на участь у товаристві, або те й інше разом. Новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вирішив остаточно це питання: успадковується частка учасника ТОВ.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України під поняттям "спадкування" розуміється перехід прав та обов'язків (спадщина) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Водночас поняття "корпоративні права" закріплене у ст. 167 Господарського кодексу України і визначене як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини не входять права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права. Ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України визначає право участі у товаристві особистим немайновим правом.

Враховуючи цей аспект, можна стверджувати, що самі по собі корпоративні права не можуть бути самостійним об'єктом спадкування.

Ч. 5 ст. 147 ЦК України не передбачала першочергового права спадкоємця на вступ до товариства, але водночас могла виникнути ситуація, коли сам спадкодавець ухвалював безпосереднє рішення щодо обмеження прав своїх спадкоємців на частку шляхом взяття участі в затвердженні установчих документів товариства, які ускладнювали процедуру спадкування частки. Водночас ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» містила протилежну норму та встановлювала переважне право спадкоємців саме на вступ до товариства. Якщо виходити з положень зазначеної статті, то спадкоємець отримував право на вступ до товариства, і вже після того як він скористався або не скористався таким правом (або товариство скористалося своїм правом відмови в прийнятті спадкоємця новим учасником), і розглядалося питання частки в товаристві, що належала померлому.

Господарські суди під час вирішення спорів про спадкування корпоративних прав керувалися постановою Пленуму Вищого господарського суду №4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин». Відповідно до п.4.7 – 4.9 вищезазначеної постанови Пленуму: у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. Частиною п'ятою статті 147 ЦК України закріплено право учасників ТОВ або ТДВ передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи.

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України "Про господарські товариства", проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві. Лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Якщо спадкоємець (правонаступник) відмовився від участі у ТОВ (ТДВ) або йому було відмовлено у прийнятті до товариства, до відносин, пов'язаних з виплатою спадкоємцю (правонаступнику) вартості частки майна товариства, за аналогією застосовується стаття 54 Закону України "Про господарські товариства".

З 17.06.2018 року положення статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» втратили чинність у частинах, що регулювали діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, а положення статуту будуть чинними ще протягом одного року в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності законом. Це застереження не застосовуватиметься після внесення змін до статуту товариства.