Внаслідок введення на території більшості держав світу на початку 2020 року карантину (з метою запобігання поширенню COVID-19), а також закриття державних кордонів на виїзд/в’їзд, - протягом першого півріччя 2020р. міжнародний ринок туристичних послуг майже повністю зупинився.
При цьому у вкрай скрутному становищі опинилися саме українські туроператори. Оскільки на відміну від європейських колег, які отримували державну фінансову «карантинну» підтримку, наші туроператори змушені були самотужки триматись на «плаву».
Складність ситуації полягала у тому, що, з одного боку, туристи відразу почали відмовлятись від замовлених подорожей, - з вимогами 100% повернення сплачених грошей. З другого боку, вказані кошти були витрачені туроператорами на бронювання турпродуктів (шляхом оплати вартості турів на користь іноземних партнерів: готелів, перевізників, екскурсійних бюро). З метою пошуку компромісних варіантів деякі турфірми частково повертали кошти, інші, - активно вели переговори з туристами, відкладали дати турів на кінець 2020р., початок 2021р., взагалі змінювали склад/об’єм замовлених туристичних послуг та ін. Але не всі туристи погоджувались на такі пропозиції і варіанти.
В результаті, - станом на 2021 рік маємо безліч судових справ за позовами туристів до туроператорів і турагентів. У таких позовах туристи намагаються притягнути туристичні компанії до цивільно-правової відповідальності, стягувати матеріальні збитки, моральні шкоду і ще додатково нараховувати пеню, штрафи.
На мою думку, такі складні і непередбачені обставини (ведення карантину, закриття кордонів) відносяться до форс-мажорних обставин та подій, які туроператори і турагенти не могли передбачити. У зв’язку з цим, - туристичні компанії не можуть нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків за туристичними договорами.
Нормативне обґрунтування
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України було запроваджено карантин і закрито державний кордон, - на підставі:
-
постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами внесеними згідно з постановою КМУ від 04 травня 2020 року № 343),
-
рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,
-
Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020,
-
Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 р. № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 16 березня 2020 року № 290-р,
-
постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239.
Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами є:
-
надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:
-
невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;
-
невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;
-
невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Також частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Актуальна судова практика
Блог