Сім схем використання держземель агрокомпаніями в умовах «тіньового» ринку землі

Цього року Кабмін передасть землі с/г призначення за межами населених пунктів ще 141 об’єднаній громаді. За минулий рік 650 ОТГ уже отримали 1,5 млн га аграрних земель на суму понад $1,5 млрд. Такий крок експерти схвалюють, адже до цього використання державних земель за багатьма параметрами було зі знаком питання, зокрема, постійно лунала критика, що ці землі «крадуть», вони переходять під контроль своїм людям, використовуються у «тіні». (Джерело: AgroPolit.com )

AgroPolit.com покопався у земельній історії агросектору та з’ясував, що державна земля з 2000-х років «вкрастися» не могла, бо немає закону про продаж права на ці землі. А тому усі операції з використання агробізнесом цієї землі можуть бути ліквідовані після скасування мораторію та прийняття парламентом закону про обіг земель с/г призначення. Ще одне: через політичні каруселі в питанні «знімати чи ні мораторій, відкривати чи ні ринок землі» і бізнес, і держава лише втрачають! Перші несуть репутаційні ризики через різні схеми використання в рамках законодавчих шпарин цієї землі й неоціненність своїх бізнесів на міжнародних ринках. Друга має земельну корупцію та недоотримування доходів у місцеві бюджети. А тепер давайте подивимося, які ж схеми використовувалися та використовуються сьогодні з держземлями.

Як було

1.Фермерська земля.

Найпоширеніша схема, якою користувався весь агроринок з 2012-го по 2016 рік для формування своїх земельних банків — передача держземель фізичним особами, які брали її під ведення фермерського господарства (ФГ). Який був механізм? До 4 квітня 2016 року діяла стаття 134 (частина друга )

Земельного кодексу України, яка дозволяла громадянам отримувати в оренду державну землю (без проведення аукціонів) під такі господарства. Було дві умови — наявність у майбутнього фермера диплома про агроосвіту та досвіду роботи в АПК. Така лазівка дозволяла всім учасникам ринку нарощувати свої земельні банки в період буремних 2000-х. За різними оцінками, безаукціонно після 2013 року під контроль фізосіб перейшло близько 2 млн га с/г землі. Яка частка пішла з них у земельні банки агрокомпаній — сказати важко: знайти таку статистику зараз неможливо. Але, за неофіційними оцінками експертів, 1 млн опинився під формуванням зембанків агрокомпаній, решта — під ФГ.

Раніше Держгеокадастр передавав фермерам землі в оренду без аукціонів і обмеження площ. Цим активно користувалися сільгоспвиробники. Створювали фермерські господарства, які брали землю на 49 років і передавали її собі ж під 3% за суборендою, а фактично працювали на агрохолдинги… «Нарізалися» досить великі шматки землі, по кілька сотень гектарів, під конкретних людей. У цій схемі брали участь обрані. Тобто, «дутих» фермерів було не так багато», — розповідав про цю схему в рамках закону в інтерв’ю президент «Земельної спілки України» Андрій Кошіль.

Як це відбувалося на практиці? «Площа ніяк не обмежувалася: людина могла взяти для ведення фермерського господарства будь-яку площу земель (без проведення аукціону), головне, у неї мала бути аграрна освіта та досвід роботи в агросекторі. Інколи регіональні геокадастри могли вимагати документи на підтвердження затребуваної площі, а також того, що там вирощуватиметься», — розповідає AgroPolit.com деталі голова спілки Центр розвитку земельних правовідносин в Україні Леонід Корейба. Ті, хто не обробляв цю землю самостійно, продовжує він, віддавали її в суборенду агропідприємствам через договір про інвестування чи спільне використання цієї землі.

Його слова підтверджує у коментарі AgroPolit.com голова земельного підкомітету аграрного комітету Ради Олег Кулініч. «У більшості випадків фермерські господарства не створювали, а отриману фізособами землю передавали в суборенду якомусь великому підприємству чи невеликому холдингу», — пояснює він.

Таким механізмом користувалися тоді всі учасники агроринку (великі, середні, малі), бо сама держава поставила їх у такі умови.