За останні роки в Україні посилилась тенденція до збільшення обсягу прецедентів по захисту прав споживачів фінансових послуг. Як свідчить практика, законодавчо-нормативне регулювання обов'язків та заборон для фінансових установ втратило свої превентивні та охоронні функції, в результаті чого «кредитори» зловживають своїм привілейованим становищем та ігнорують будь-які вимоги закону: починаючи з публічної оферти споживчих кредитів та закінчуючи виселенням з заставленої квартири.
Мабуть, чи не на підставі постійних ідентичних «судових тяжб» по кредитним спорам, які закінчуються єдиним та очевидним рішенням – доведення протиправності дій фінансових установ – законодавцем прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» № 122-ІХ від 20.09.2019 року.
Правові положення нормативного акта стосуються як, власне, надання фінансових послуг, так й окремих питань реклами, адміністративної відповідальності, штрафних санкцій, правового статусу органів державної влади тощо. Визначальним, на наш погляд, є введення штрафних (фінансових) санкцій за вчинення дій, які грубо порушують норми чинного законодавства, принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Так, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтею 41-1 «Відповідальність за порушення прав споживачів».
Згідно з зазначеною статтею, по-перше, законодавець не тільки нагадує «банкірам» про право споживачів на повну та достовірну інформацію про фінансові послуги, кореспондуючі обов'язки надавати таку інформацію, а й встановлює відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 10 200 грн за кожен випадок конкретного порушення:
-
- ненадання або надання не в повному обсязі споживачу фінансової послуги перед укладенням договору інформації (про особу, яка надає фінансові послуги; фінансову послугу; договір про надання фінансових послуг; механізми захисту прав споживачів фінансових послуг) або надання недостовірної інформації про таку послугу;
-
- ненадання за запитом споживача фінансових послуг проекту договору про фінансові послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом;
-
- ненадання договору з додатками, в порядку, визначеному законом або недотримання його форми. Водночас, законодавець встановлює, що договір про надання фінансових послуг (крім окремих визначених законом послуг) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.
По-друге, законодавець звернув увагу на ті зловживання фінансових установ, які найчастіше були предметами спору, визнавались недопустимим, але залишались безкарними. Має місце введення споживача в оману шляхом включення до кредитного договору положень, які не лише є несправедливими, а загалом поставлені під заборону.
Для прикладу, для банків є нормою забезпечити на договірному рівні можливість збільшення процентних ставок кредиту незалежно від згоди боржника. При цьому, встановлювати відповідальність у вигляді штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку (на вимогу банку), з підстави незгоди боржника зі зміненими умовами договору. Таким чином, банк пропонує два можливих варіанти поведінки боржника: погодитись на збільшення процентної ставки або розірвати договір в односторонньому порядку, але крім погашення несплаченої частини боргу, сплатити штраф.
Зазначене має місце навіть незважаючи на норму законодавства, відповідно до якої фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу; забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу (стаття 6 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг).
В новому законі встановлено ще ряд заборон для фінансових установ:
-
- покладати на споживача сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору, чи за дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) такого договору; стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції;
-
- покладати на споживача сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за дострокове виконання ним умов договору; стягувати такі платежі, відшкодування та штрафні санкції.
Чим цікаво, що новелу заборони обтяження споживача штрафними санкціями за відмову від договору, у разі зміни його умов, поєднано з застосуванням навпаки до фінансових установ таких штрафів. Так, за порушення заборони збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки – фінансова установа має сплатити штраф у розмірі до 13 600 грн за кожен такий випадок.
По-третє, не менш обтяжливим та клопітким для споживача залишалось питання «продажу» фінансовою установою своїх правових вимог до боржника за кредитним договором. Здебільшого, суд стає на бік споживачів та визнає незаконними такі дії з огляду на 1)порушення порядку заміни кредитора; 2)недотримання форми договору про відступлення права вимоги/договору факторингу; 3)відчуження права вимоги особі, яка не має ліцензії на надання відповідних фінансових послуг тощо.
Блог