Щорічна основна відпустка: все, що потрібно знати

Літо – це гаряча пора, під час якої більшість працівників на підприємстві мріють провести час у відпустці в колі близьких людей, наприклад біля моря. Проте, для того, щоб відпустка почалась з приємних емоцій, потрібно знати і володіти інформацією щодо її правового регулювання.

Взагалі, відпустки надаються для різних цілей. Так, для відновлення працездатності і для відпочинку надаються щорічні оплачувані відпустки, які в свою чергу діляться на основні та додаткові; за станом здоров'я, за сімейними обставинами та ін. Предметом розгляду даної публікації є саме щорічні основні відпустки, оскільки саме вони є найбільш "популярними" та викликають значну кількість питань.

Щорічна відпустка - це гарантоване законом певне число вільних від роботи днів (крім вихідних, неробочих святкових днів), що надається щороку всім працівникам для безперервного відпочинку і відновлення працездатності із збереженням місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 75 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та ст.6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. При цьому, право працівника на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Тобто, за загальним правилом – для того, що отримати щорічну основну відпустку, працівник повинен офіційно пропрацювати на підприємстві не менше шести місяців.

Але щорічна відпустка також може бути надана і до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи. В такому випадку її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч.7 ст. 10 Закону України "Про відпустки".

Поряд з цим, до цього строку зараховується:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково;

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;