Провадження № 14-28цс20
Листом від 24.02.2020 № 108/0/26-20 суддя Великої Палати Верховного Суду Пророк В.В. поставив перед членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді наступні питання:
-
«Чи зумовлює отримання особою дозволу на розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) виникнення у неї права (інтересу, наприклад, пріоритетного права тощо), що підлягають захисту, в тому числі й шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність (користування) земельної ділянки іншій особі та оспорювання відповідного договору?»
-
«Чи є правомірним надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки?»
-
«Чи виникає в органу, уповноваженою на розпорядження земельною ділянкою, обов’язок щодо відшкодування витрат особи, пов’язаних з підготовкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), у разі відмови у передачі земельної ділянки у власність (користування)?»
-
«Чи відбувається порушення прав (інтересів) особи, якій першій надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), в разі передачі земельної ділянки у власність (користування) іншій особі без проходження визначеної законом процедури?»
-
«Які правові наслідки виникають з надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки?»
-
«Чи існують правові підстави для оспорення особою, якій першій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування), актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, якими передано у власність (користування) цю ж саму земельну ділянку особі, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) пізніше?»
Читайте статтю: Правова природа актів органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками
Щодо питання 1: «Чи зумовлює отримання особою дозволу на розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) виникнення у неї права (інтересу, наприклад, пріоритетного права тощо), що підлягають захисту, в тому числі й шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність (користування) земельної ділянки іншій особі та оспорювання відповідного договору?»
На мій погляд, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з точки зору цивільного права повинно розглядатися як складова переддоговірних відносин, що спрямовані на передачу земельної ділянки у власність чи користування.
Висновок про переддоговірний характер відповідних відносин справедливий і для випадків надання земельних ділянок в користування, і для випадків «передачі земельних ділянок у власність», причому і тоді, коли договір як окремий документ не складається – наприклад, у випадку т.зв. «безоплатної приватизації» земельної ділянки відповідно до ст. 118 ЗК України. Адже в результаті двостороннього волевиявлення (одна сторона подає заяву або клопотання про передачу їй земельної ділянки в власність, а інша – задовольняє його шляхом прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність) відбувається набуття та припинення цивільних прав і обов’язків, тобто має місце правочин в розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою при цьому не означає ні укладення договору, ні, тим більше, виникнення якихось прав за цим договором. Тим не менш, учасники переддоговірних відносин мають певні права, про що буде сказано нижче. Для обрання належного способу захисту цих прав слід розуміти їхню природу.
Право розпорядження земельною ділянкою належить власнику. У випадку з землями державної та комунальної власності від його імені (тобто від імені держави або територіальної громади) право розпорядження здійснюється відповідними органами, визначеними, насамперед, ст. 122 ЗК України. Якщо визнати за особою, що отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою якесь право на земельну ділянку, яке може бути захищене шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність або користування земельної ділянки іншій особі, або шляхом оспорювання відповідного договору, це означатиме і звуження обсягу права власності, і порушення принципу свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України), для чого правових підстав, на мій погляд, немає.
Можна провести паралель із переддоговірними відносинами щодо відчуження або надання в користування приватного майна: щоб не пообіцяв власник, і які б надії це не породило в його потенційного контрагента, цей контрагент не може захищатися шляхом оспорювання договору, який власник уклав щодо майна з третьою особою.
Що ж стосується рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки у власність або користування, паралель із приватним майном яскраво показує, що таке рішення взагалі не може бути предметом оскарження (оспорювання) у суді. Адже таке рішення – лише етап у формуванні волевиявлення сторони майбутнього правочину. Спори щодо дійсності (законності, чинності, скасування тощо) відповідних рішень, на мій погляд, не є «юридичними» в розумінні ст. 124 Конституції України і не підлягають розгляду судами будь-якої юрисдикції[1].
Окремо слід звернути увагу на те, що визнання недійсним (незаконним, неправомірним, нечинним тощо) рішення про надання земельної ділянки у власність (користування), а так само, відповідного договору, у будь-якому разі, не призводять до захисту прав третьої особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою. Якщо особа перешкодила наданню земельної ділянки комусь іншому (скажімо, шляхом визнання недійсним відповідного договору), це не означає, що земельна ділянка буде передана їй. Таким чином, визнання рішення (договору) недійсним у будь-якому разі не є належним способом захисту гіпотетичного права особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Блог