Щодо нерозподілених (невитребуваних) паїв.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” в Україні було запроваджено процес паювання сільськогосподарських угідь переданих у колективну власність.

Паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Процес паювання передбачав визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена відповідного підприємства, кооперативу, товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на відповідну земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишалися членами відповідного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю.

Розміри і вартість земельних часток паїв усіх членів були рівними і визначалися в умовних кадастрових гектарах.

Рішення щодо затвердження розмірів земельної частки (паю) приймалися районною державною адміністрацією.

Після цього громадянам видавали сертифікати на право на земельну частку (пай) реєстрація яких проводилася відповідними районними державними адміністраціями.

Ч.2 статті 3 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” передбачала, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Після подання заяви про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) проводився розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв) відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок проводився відповідно до ст. 9 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” та постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)” від 4 лютого 2004 р. N 122.