Щодо конфіскації доходів від злочинної діяльності (Витяг із Офіційного довідника ЄСПЛ від 31 серпня 2018 року стосовно застосування ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод)
В аспекті продовжуваної реформи антикорупційного законодавства, враховуючи пропоновані зміни в цій частині (нагадаємо, що 17 липня 2019 року Президент України вчергове подав до Верховної Ради України законопроект № 10461 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів») та, зважаючи на наявну судову практику (зокрема на рішення КСУ щодо визнання положень ст. 3682 ККУ, яка передбачала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, такими, що не відповідають Конституції України), з огляду на існування в кодифікованих актах таких інструментів, як «конфіскація майна», «спеціальна конфіскація» та «стягнення необґрунтованих активів» (так звана цивільна конфіскація активів), актуальним з урахуванням положень ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є огляд практики ЄСПЛ щодо конфіскації доходів (майна). Принагідно зауважу, що вищезазначений законопроект спрямований на відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (з огляду на рішення КСУ та необхідність ефективної протидії корупційній експансії), а також на оновлення підходів щодо інституту стягнення в дохід держави необґрунтованих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В законопроекті пропонується нова редакція глави 12 ЦПК, відповідно до якої пред’явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх витребування в дохід держави не залежатиме від наявності обвинувального вироку суду за вчинення корупційного злочину або легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що набрав законної сили. Така обов’язкова умова для пред’явлення позову, що передбачена нині, в законопроекті відсутня.
Читайте статтю: Про окремі питання застосування спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні
У зв’язку з вищевикладеним до уваги правозастосувачів пропонується витяг із Офіційного довідника ЄСПЛ із ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підготовленого відповідним Директоратом від 31 серпня 2018 р. (джерело:https://www.echr.coe.int/)
«F. Конфіскація доходів від злочинної діяльності
301. У ряді випадків Суд розглянув у відповідності зі статтею 1 Протоколу № 1 різні заходи прийняті з метою боротьби з незаконним збагаченням від доходів від злочину.
302. У таких випадках держави володіють широкою свободою розсуду у здійсненні політики з боротьби із організованою злочинністю, у тому числі стосовно конфіскації незаконно отриманих активів (Раймондо проти Італії, § 30; Ріела та інші проти Італії (Ріш.); Аркурі та інші проти Італії (Ріш.); Гогітідзе та інші проти Грузії, § 108).
303. Конфіскація майна, яке може бути або знаряддям, або доходом, отриманим злочинним шляхом, не обов'язково підпадає під дію другого речення першого абзацу статті 1 Протоколу № 1 (Хэндисайд проти Сполученого Королівства, § 63; Aгосi проти Сполученого Королівства, § 51), не дивлячись на те, що конфіскація, за своєю природою, позбавляє людину власності.
304. У ситуаціях, коли конфіскація була здійснена незалежно від кримінального обвинувачення, оскільки відповідні активи були визнані як незаконно отримані, їх законне походження не було доведено, або вони були знаряддями злочину, Суд звично ставився до конфіскації як до контролю за використанням майна (Раймондо проти Італії, § 27; Ріела та інші проти Італії (Ріш.); Сан проти Росії, § 25; Аркурі та інші проти Італії (Ріш.); С. М. проти Франції (Ріш.); Ейр Канада проти Сполученого Королівства, § 34).
305. Той самий підхід був застосований у справах, що стосуються конфіскації доходів від злочину, здійсненої після засудження (Філліпс проти Сполученого Королівства, § 51; Уелч проти Сполученого Королівства, § 26, відповідно до статті 7 Конвенції; Ван Oфферен проти Нідерландів (Ріш.), у відповідності зі статтею 6 Конвенції).
306. У випадках, коли конфіскація була здійснена незалежно від кримінального обвинувачення стосовно третіх сторін, Суд дав відстрочку органам влади застосовувати заходи щодо конфіскації не лише відносно осіб, які були безпосередньо обвинувачені у вчиненні злочинів, але і щодо членів їх сімей та інших близьких родичів, які, ймовірно, володіли і розпоряджалися власністю отриманою нечесним шляхом, діючи неофіційно від імені підозрюваних правопорушників, або щодо тих, хто в іншому випадку не мали статусу «bona fide» (Раймондо проти Італії, § 30; Аркурі та інші проти Італії (Ріш.); Морабіто та інші проти Італії (Ріш.); Батлер проти Сполученого Королівства (Ріш.); Уебб проти Сполученого Королівства (Ріш.); Saccoccia проти Австрії, § 88; Silickienė проти Литви, § 65, де конфіскаційний захід був здійснений щодо вдови корумпованого чиновника).
Блог