Головна Блог Аналітична стаття Статті Самовільне залишення частини та дезертирство: судова практика

Самовільне залишення частини та дезертирство: судова практика

11.11.2024
Переглядів : 341

Перш ніж перейти безпосередньо до судової практики, яка полягає у притягненні особи до відповідальності за самовільне залишення частини та дезертирство, насамперед необхідно чітко відмежовувати ці два поняття, які, на перший погляд, здаються зовсім аналогічними.

Самовільне залишення частини або місця служби полягає в тому, що військовослужбовець строкової служби, не одержавши дозволу відповідного начальника, залишає територію військової частини. Для складу правопорушення, необхідно, щоб залишення військової частини або місця служби мало самовільний характер, тобто, було вчинено без дозволу начальника. Нез’явлення вчасно на службу полягає в тому, що, залишивши військову частину або місце служби на законній підставі, військовослужбовець, маючи об’єктивні можливості для повернення у встановлений час, своєчасно в частину не з’являється й знаходиться поза її розташуванням понад установлений строк.

У свою чергу, поняття «дезертирство» тлумачить сам законодавець, що в його розумінні означає самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Дезертирство є триваючим злочином , який починається з моменту самовільного залишення частини чи місця служби або нез’явлення на службу у разі призначення, переведення, з відпустки або з лікувального закладу та закінчується затриманням дезертира чи з’явлення його зі зізнанням чи його смертю.

Таким чином, самовільне залишення частини розглядається більше як тимчасове залишення місця служби без дозволу командира або поважних причин, або нез’явлення на неї впродовж певного періоду.

Дезертирство тим часом розглядається як умисне залишення частини чи місця служби з наміром ухилитися від служби. Тобто у випадку, коли повертатися військовослужбовець не збирається.

Передусім, самовільне залишення частини особою несе за собою адміністративну (ст. 172-11 КУпАП) або кримінальну (ст. 407 КК України) відповідальності, у той час коли, дезертирство – лише кримінальну (ст. 408 КК України).

Тяжкість вчиненого правопорушення залежить від того, яку особа понесе відповідальність та відповідно покарання. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 172-11 КУпАП встановлено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. У той час, коли згідно зі ч. 1 ст. 407 КК України передбачено, що за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

У випадку з дезертирством передбачається лише найсуворіший вид покарання - позбавлення волі.

Вищевказане зумовлено тим, що дезертирство є одним із найнебезпечніших військових злочинів, тим паче, у період дії воєнного стану в країні.

З цього приводу варто зауважити, що у зв’язку з продовженням дії воєнного стану на всій території України, керуючись вимогами КК України, покарання в цей час за самовільне залишення військової частини передбачає лише позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, а за дезертирство - від п’яти до дванадцяти років.

Оскільки, вчинення військового кримінального правопорушення є обтяжуючою обставиною у розумінні зі ст. 67 КК України, то і суд буде призначати покарання з урахуванням цієї обставини, а отже, вид і розмір призначеного покарання буде наближеним до максимальної межі, передбаченої КК України.

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст