Для органів місцевого самоврядування демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд є актуальною проблемою, яка недостатньо врегульована на законодавчому рівні. Щороку у великих містах на звільнення території від таких споруд витрачають мільйони. Як правило, ці витрати місцевим бюджетам ніхто не компенсує.
На Хмельниччині не лише демонтували незаконно встановлені тимчасові споруди (далі – ТС), але й стягнули з їх власника завдані демонтажем збитки. Досягненню позитивного результату передували майже два десятки судових засідань, і результат цих судових спорів може бути корисний органам місцевого самоврядування, які відповідають за благоустрій.
У 2015 р. у місті Волочиськ було встановлено дві тимчасових споруди – автопричепи, з яких здійснювалася торгівля хлібобулочними виробами. У зв’язку з тим, що ТС були встановлені самовільно, без паспорта прив’язки, тобто з порушенням п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, виконавчим комітетом міської ради було прийнято рішення зобов’язати власника демонтувати автомобільні причепи (транспортні засоби, які використовуються як пересувні тимчасові споруди), а у разі нездійснення демонтажу власником примусовий демонтаж було доручено здійснити комунальному підприємству.
Законність рішень виконкому
Власник ТС оскаржив рішення виконавчого комітету про демонтаж у порядку адміністративного судочинства. Основними аргументами у позові було те, що власник ТС уклав з юридичними особами, біля будівель яких було розміщено ТС і які мали державні акти на право користування земельними ділянками, договори оренди асфальтного майданчика під розміщення автопричепів для здійснення торгівлі. Крім того, позивач стверджував, що автопричіп, з якого здійснюється торгівля, не є тимчасовою спорудою, тож на нього не поширюються норми законодавства про благоустрій.
Волочиський районний суд своєю постановою від 11.03.2016 у справі №671/1346/15-а відмовив у задоволенні позову до виконавчого комітету Волочиської міської ради про визнання нечинними та скасування його рішень. У постанові суд вказав, що автопричіп є пересувною тимчасовою спорудою, і для її розміщення потрібно отримати паспорт прив’язки. Також суд відзначив, що розміщення тимчасових споруд під стінами інших будівель суперечить Правилам пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 5.03.2015 за № 252/26697.
Власник автопричепів подав апеляційну скаргу на постанову Волочиського районного суду від 11.03.2016, яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №2-а/671/3/2016 було залишено без задоволення. Суд апеляційної інстанції вказав, що власник автопричепів не звертався до виконавчого комітету Волочиської міської ради з заявою про можливість розміщення тимчасових споруд, а у матеріалах справи не міститься дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд, передбачених діючим законодавством України.
Колегія суддів не взяла до уваги доводи апелянта про те, що відповідно до укладених договорів оренди він мав право розміщувати тимчасові споруди-автопричепи на території, яка надана іншим підприємствам, оскільки, як встановлено судом, земля відводилася цим підприємствам під виробничі потреби та для обслуговування будівель, а не для організації торгівлі чи здійснення іншої комерційної діяльності.
Суд апеляційної інстанції вказав, що виконавчий комітет, приймаючи оскаржувані рішення, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження по справі №671/1346/15-а.
Блог