РІШЕННЯ
іменем україни
27 квітня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, визнання грошових коштів спільним сумісним майном подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 квітня 2013 року згідно письмової розписки він передав ОСОБА_4 94 тис. доларів США та 3 тис. Євро в рахунок часткового розрахунку за розподіл спільного майна подружжя. Після отримання грошових коштів ОСОБА_4 відмовилася від укладення договору про поділ майна подружжя та від добровільного поділу майна подружжя і звернулася до суду з позовом про поділ майна. У запереченнях на позов та у своєму позові він просив врахувати отримані ОСОБА_4 грошові кошти та виділити йому більшу частину майна при його поділі. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року, що набрало законної сили, про поділ спільного майна подружжя, було встановлено, що зазначені грошові кошти не є спільним сумісним майном подружжя у зв'язку з тим, що вони були отримані одним з подружжя без згоди іншого подружжя та поділі майна подружжя не враховані.
У зв'язку з цим, оскільки рішенням суду все майно подружжя поділено, ОСОБА_3 вважав, що відповідачка отримала ці кошти безпідставно та не повертає зазначені грошові кошти.
З урахуванням зазначеного та уточнених вимог позивач просив стягнути з відповідачки безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 94 тис. доларів США та 3 тис. Євро, що еквівалентно 2 755 140 грн.
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 25 червня 2011 року її колишній чоловік - ОСОБА_3, за час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, за договором позики передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5 млн. 600 тис. грн, які вважала спільним сумісним майном подружжя. Також зазначала, що договір позики, який укладений 14 січня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, є недійсним, оскільки укладений без її згоди, та відповідно до ст. 234 ЦК України є фіктивним у силу вчинення без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила визнати спірний договір позики недійсним; визнати спільним сумісним майном подружжя грошові кошти у розмірі 5 млн. 600 тис. грн, 94 тис. доларів США та 3 тис. Євро.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2015 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Отже, оскільки у задоволенні зустрічного позову судами відмовлено, ОСОБА_4 судові рішення не оскаржує, касаційна скарга не містить доводів щодо зустрічного позову, то в цій частині судові рішення не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).
Сервіси для юристів