Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
26 березня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про захист прав споживачів, відшкодування збитків та стягнення неустойки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 жовтня 2010 року він придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») майнові права на нежитлові приміщення АДРЕСА_1, а 22 липня 2011 року придбав у нього нежитлове приміщення АДРЕСА_2. Посилаючись на порушення товариством строків введення об'єктів до експлуатації, що є порушенням умов договорів та ст. 331 ЦК України, п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також на те, що придбані нежитлові приміщення мали суттєві недоліки, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 833 410 грн. 70 коп., неустойку у розмірі 810 296 грн. 68 коп., а також у зв'язку з усуненням недоліків будівельних робіт: вартість будівельних та оздоблювальних матеріалів у розмірі 8 700 грн. 43 коп., вартість робіт із визначення обсягів необхідних повторних будівельних робіт у розмірі 1 580 грн. та вартість цих будівельних робіт з усунення виявлених недоліків у розмірі 1 625 646 грн. 35 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Аверс-Сіті» на користь ОСОБА_3 неустойку відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 48 354 грн. 11 коп., вартість будівельних та оздоблювальних матеріалів у розмірі 8 700 грн. 43 коп., вартість проведення будівельно-технічного дослідження у розмірі 1 580 грн. та збитки у розмірі 1 096 850 грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ТОВ «Аверс-Сіті» просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що про виявлені позивачем недоліки збудованих нежитлових приміщень було складено дефектний акт від 30 вересня 2011 року, який відповідач визнав та обіцяв усунути у найкоротші терміни, проте цього не зробив, що є підставою для застосування до спірних правовідносин ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також на підставі ст. 22 ЦК України стягнуто збитки за ремонт приміщення.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Аверс-Сіті» майнові права на нежитлові приміщення АДРЕСА_1, а 22 липня 2011 року придбав у нього нежитлове приміщення АДРЕСА_2.
Пред'являючи позов про стягнення із відповідача неустойки та відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт, ОСОБА_3 посилався на те, що придбані ним нежитлові приміщення мали суттєві недоліки, які були зафіксовані у актах від 30 вересня 2011 року та від 03 вересня 2012 року, та які ТОВ «Аверс-Сіті» визнало, проте не усунуло.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Сторони уклали між собою договори купівлі-продажу майнових прав, а, відтак, стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом − Законом України «Про інвестиційну діяльність», який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.
При цьому Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин застосовується лише в частині, не врегульованій спеціальним законом - Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Ураховуючи те, що предметом договорів від 25 жовтня 2010 року є надання послуг з будівництва, а не придбання товару, то вирішення питання усунення недоліків нежитлових приміщень та відповідальності, встановленої Закону України «Про захист прав споживачів», за несвоєчасне усунення цих недоліків застосуванню не підлягає. Отже, задоволення позову у цій частині є безпідставним.
Крім того, п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач − фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Об'єктами купівлі-продажу були майнові права на 5 нежитлових приміщень та 1 введене в експлуатацію нежитлове приміщення, які відповідно до технічної документації мають виробниче призначення, а, відтак, повинні використовуватись у підприємницькій діяльності, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів».
Сервіси для юристів