РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючогоТкачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської Ради, Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи: Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської Ради, Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області, у якому просили суд усунути їм перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що відповідачі проживають у вказаному будинку як члени сім'ї колишніх власників, вони втратили право на користування спірним будинковолодінням, передбачене нормами ст. ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, якими гарантовано право на користування членами сім'ї власника житловим приміщенням за наявності збереження права власності на житло власника, оскільки відбулася заміна власників будинку.
Відповідачі постійно мешкають у будинку, однак не є членами сім'ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вони не мешкають разом з ними, не ведуть спільного господарства, не мали письмової згоди позивачів на вселення. Проживання та реєстрація відповідачів у будинку створює власникам будинку відповідні перешкоди, порушується їх право на володіння та розпорядження власністю, а тому на думку ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідачі мають бути визнані такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням в судовому порядку відповідно до норми ст. 391 ЦК України.
Справа слухалася судами неодноразово.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року, позов задоволено.
Визнано ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 втратившими право на користування будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року за позивачем ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13 визнано право власності на 1/4 частину жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2009 року за позивачем ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_14 визнано право власності на 3/4 частини вказаного вище будинку з надвірними будівлями.
Судами встановлено, що у будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, проживають ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були зареєстровані у ньому у якості членів сім'ї колишніх власників житла ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Відповідачі не є членами сім'ї/сімей позивачів у даній справі в розумінні ст. ст. 156, 64 ЖК України.
Наведені вище обставини у справі підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, вони були предметом перевірки та дослідження судами при розгляді справи та не оспорюються її сторонами.
Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що гарантії, визначені ст. 156 ЖК України з урахуванням ст. 405 ЦК України, а саме право на користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, збереження такого права користування житлом для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, на відповідачів не розповсюджуються, оскільки чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника, що в даному випадку і відбулося. При ухваленні таких судових рішень суди керувалися ст. ст. 150, 156 ЖК України, ст. ст. 383, 405 ЦК України.
З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки судами встановлені повно і правильно фактичні обставини, які входять до предмета доказування, при цьому, в судових рішеннях допущено помилки які стосуються їх правового обґрунтування, що є підставою для зміни судових рішень у справі, як це передбачено ст. 341 ЦПК України.
Сервіси для юристів