Рішення
іменем україни
21 жовтня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Попович О.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 жовтня 2014 року вона з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») уклала договір № 003-21504-201014 банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція» у доларах США, за умовами якого вона передала банку грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США терміном до 18 січня 2015 року, за умови сплати процентів за користування грошовими коштами. У зв'язку із закінченням строку дії договору вона у січні 2015 року звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про повернення суми вкладу, проте їй було відмовлено та сплачено лише 40 доларів США. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором, чим порушує її права вкладника, позивач просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти, внесені на депозитний рахунок відповідно до договору банківського вкладу від 20 жовтня 2014 року № 003-21504-201014 у сумі 6 380,82 доларів США, з яких: 6 тис. доларів США - банківський вклад; 132,62 доларів США - проценти за користування банківськими коштами; 227,94 доларів США - пеня за прострочення строків повернення вкладу, а також три проценти річних у сумі 20,26 доларів США.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти, внесені на депозитний рахунок відповідно до договору банківського вкладу від 20 жовтня 2014 року № 003-21504-201014 у сумі 6 152,88 доларів США, що еквівалентно 140 790 грн 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 407 грн 90 коп.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року в частині стягнення судових витрат скасовано.
В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st4>).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 003-21504-201014 банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція», відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку грошові кошти у сумі 6 тис. доларів США, а банк зобов'язався повернути вклад та сплатити відповідні проценти.
Термін повернення вкладу сторонами погоджено до 18 січня 2015 року.
Згідно з п. 1.9 договору дія договору припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом із процентами.
Крім того, судами установлено, що станом на 30 січня 2015 року на депозитному рахунку позивача наявні грошові кошти у сумі 6 172,62 доларів США, із яких позивачу повернуто 40 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями.
19 січня 2015 року ОСОБА_3 письмово звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із проханням повернути суму депозитного вкладу з нарахованими процентами.
Листом від 21 січня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило про неможливість повернення депозиту.
Сервіси для юристів