Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Попович О.В.,
Маляренка А.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі ‒ «Креді Агріколь Банк») про зобов'язання відповідача видати їй відповідно до договору від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 березня 2015 року між нею та банком укладено договір про надання банківських послуг № 12184/2390998, відповідно до умов якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та правилах щодо такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги.
На виконання зазначеного договору позивачу відповідачем було відкрито рахунок № НОМЕР_1, валюта рахунку ‒ долари США.
30 березня 2014 року вона звернулася до банку з письмовою заявою про зняття готівкових коштів з її рахунку, проте відповідачем їй було відмовлено.
У подальшому повторно звернулась до відповідача із заявою про отримання коштів, проте її повторна заява була проігнорована відповідачем. Вважаючи, що відмова відповідача є незаконною, просила зобов'язати відповідача видати їй відповідно до договору від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Зобов'язано ПАТ «Креді Агріколь Банк» видати ОСОБА_3 відповідно до договору про надання банківських послуг від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу банку, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.
Вирішено питання про судові витрати у справі.
У касаційній скарзі ПАТ «Креді Агріколь Банк» просить частково скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії за договором банківського вкладу задовольнити частково та зобов'язати банк виконувати зобов'язання перед позивачем в межах лімітів, установлених відповідними регулятивними актами Національного банку України, до моменту припинення, скасування чи закінчення строку дії обмежувальних норм.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач зверталася до банку із заявами про повернення грошових коштів з її рахунку, які відповідачем залишені без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів у рамках договору банківського обслуговування. Також суд зазначив, що постанови Національного банку України не можуть мати пріоритету перед Конституцією України, ст. 41 якої закріплено право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, що надані сторонами та правильно оцінені судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервіси для юристів