Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, головне управління державної міграційної служби України у Львівській області, Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр» про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, скасування та відновлення державної реєстрації, виселення та відшкодування шкоди за касаційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року, окрему ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним ордер № 0003883 від 1 серпня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1, виданий 1 серпня 2012 року Львівською міською радою ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, та виселити останню із зазначеної квартири; стягнути з відповідачів майнову та моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., відновити державну реєстрацію ОСОБА_1 у спірній квартирі.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 1 серпня 2012 року Львівська міська рада незаконно видала ОСОБА_2 ордер на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вказана квартира не була вільною, так як вона проживала у цій квартирі, була у ній зареєстрована та не втратила права користування цією квартирою, що встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2012 року та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року. Крім того, вважає, що такими неправомірними діями відповідачів їй було завдано майнову та моральну шкоду у зв'язку з тим, що було порушено її життєвий уклад, оскільки її та малолітню доньку незаконно позбавлено житла.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним ордер № 0003883 від 1 серпня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1, виданий 1 серпня 2012 року виконавчим комітетом Львівської міської ради ОСОБА_2.
Скасовано державну реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
Відновлено державну реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 8 тис. грн завданої моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Галицьким районним судом м. Львова від 19 червня 2013 року постановлено окрему ухвалу, яку скеровано прокурору Галицького району м. Львова для належного реагування та вжиття відповідних заходів, а також для попередження у майбутньому порушень, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
У поданій касаційній скарзі виконавчий комітет Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов та стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок неправомірних дій виконавчого комітету Львівської міської ради, що проявилися у наданні ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та видачі їй ордеру на вказану квартиру, яка на законних підставах належала ОСОБА_1, вона та її малолітня дитина були позбавлені законного права на користування спірною квартирою, фактично залишились без житла, що свідчить про порушення їх права на житло, гарантованого Конституцією України, також ОСОБА_1 зазнала стресу та моральних страждань.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Статтею 47 Конституції України встановлено, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Сервіси для юристів