Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
17 вересня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Касьяна О.П.,Савченко В.О.,Попович О.В.,Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2010 року позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за договором кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/739 від 5 липня 2007 року в сумі 3 977 248,72 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1 шляхом їх продажу ВАТ «КБ «Надра» від свого імені будь-якій особі-покупцю на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2013 року заочне рішення суду першої інстанції змінено: визначено початкову ціну продажу нежитлових приміщень 1-го поверху АДРЕСА_1 в розмірі 3 517 830 грн.
В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду апеляційної інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити у цій частині нове рішення.
Рішення апеляційного суду в іншій частині не оскаржується, відтак згідно з положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України не переглядається у касаційному порядку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 5 липня 2007 року ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 уклали договір кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/739, згідно з яким банк надав позичальнику 557 тис. дол. США на умовах оплати 14,4% річних за графіком та строком на 84 місяців до 4 липня 2014 року. Відповідно до додаткової угоди від 5 липня 2007 року ставка за користування кредитом збільшена до 28,8%.
Виконання зобов'язання за кредитним договором було забезпечено іпотекою нежитлових приміщень 1-го поверху АДРЕСА_1, про що 5 липня 2007 року ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 676 (а.с. 15-18).
Звертаючись до суду з позовом банк виходив із того, що через неналежне виконання ОСОБА_6 кредитного зобов'язання вона має заборгованість у розмірі 3 977 248,72 грн, у зв'язку з чим просив задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ВАТ «КБ «Надра» від свого імені будь-якій особі-покупцю на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Апеляційний суд заочне рішення суду першої інстанції змінив та за вимогою норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначив початкову ціну продажу предмету іпотеки виходячи з указаної в договорі заставної вартості.
Однак із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.
Положенням статті 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції у рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу із застосуванням процедури, встановленої нормами статті 38 Закону України «Про іпотеку».
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (частина 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини 1 статті 215 ЦПК України.
Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Зважаючи на викладене апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки виходячи із вказаної у договорі іпотеки заставної вартості, не врахувавши норми статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».
Крім того суд апеляційної інстанції хибно вважав, що статтями 4, 5 договору іпотеки від 5 липня 2007 року передбачено право банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені з визначенням його вартості експертизою на момент проведення аукціону, оскільки відповідне застереження в іпотечному договорі про право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві відсутнє.
З огляду на положення статті 341 ЦПК України оскаржувані судові рішення підлягають зміні.
Сервіси для юристів