РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Леванчука А.О., Парінової І.К.,
Маляренка А.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Львівської обласної філії акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тишківської Роксолани Іванівни, третя особа - ОСОБА_10, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, в якому просили визнати недійсним іпотечний договір, укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_8 та Львівською обласною філією акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», як такий, що було вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, посилаючись на те, що ОСОБА_8 під час укладення договору іпотеки не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки перебував у неадекватному стані внаслідок тимчасового психічного розладу через перенесену свого часу травму головного мозку, яка сталась із ним 03 березня 1956 року. Крім того, у будинку по АДРЕСА_1, який ОСОБА_8 передав в іпотеку згідно з оспорюваним правочином, проживали та проживають решта позивачів у справі. ОСОБА_8 перед укладенням іпотечного договору не узгоджував свої дії зі всіма членами його родини, як і не повідомляв їх про те, що має наміри укласти такий договір. Вчинення правочину за наведених вище умов порушує права позивачів та їх малолітніх дітей, передбачені ст. ст. 30, 47 Конституції України та ст. ст. 9, 155 ЖК України щодо державних гарантій права на житло, його недоторканості, а також позбавлення житла або обмеження його користування інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково.
Визнано недійсним іпотечний договір від 07 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І. 07 квітня 2006 року, як такий, що укладений фізичною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
У решті позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2011 року залишено без змін.
Клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про накладення арешту на заставне майно задоволено.
Накладено арешт на майно, що було предметом застави - чотирикімнатний будинок АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині накладення арешту на іпотечне майно, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, в решті ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» - відхиленнюз таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК України ).
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Установлено, що 07 квітня 2006 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір № 600/07/48, відповідно до умов якого ОСОБА_10 отримав у кредит 50 тис. доларів США під 12,5 % річних за користування кредитними коштами зі строком повернення - 07 квітня 2016 року.
На забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору між банком та ОСОБА_8 07 квітня 2006 року було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого останній передав банку в іпотеку будинок АДРЕСА_1.
Сервіси для юристів