Рішення ВССУ від 12.02.2014 року у справі №6-37755св13

Р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів:Леванчука А.О.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,Юровської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, заінтересована особа - Лисянська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Любчича Федора Івановича, про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_10 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати незаконним та скасувати свідоцтва про право на спадщину, які видані нотаріусом після смерті ОСОБА_11, та визнати право власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6). 30 листопада 2007 року ОСОБА_11 був складений заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 4919, посвідчений Лисянською державною нотаріальною конторою, згідно з яким вона все своє майно та майнові права заповіла своїм синам:

ОСОБА_6 та ОСОБА_12, у рівних частках (а. с. 32). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, та грошового вкладу в ТВБВ 10023/0152 АТ «Ощадбанк», відкритого на ім'я ОСОБА_11

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер − до дня відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_11

Позивач вважав, що він повинен успадкувати все майно, що залишилось після смерті ОСОБА_11, оскільки інший спадкоємець за заповітом помер до відкриття спадщини.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено; визнано незаконними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_11, видані Лисянською державною нотаріальною конторою 21 листопада

2012 року на ім'я ОСОБА_6 за № 3248 на Ѕ частки грошових вкладів, № 3245 на Ѕ частки земельної ділянки, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, № 3242 на Ѕ частки житлового будинку; визнано незаконними та скасовано свідоцтва на право на спадщину за законом, видані Лисянською державною нотаріальною конторою 21 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_7 за № 3266 на ј частки грошових вкладів, № 3263 на ј частки земельної ділянки, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, № 3260 на ј частки житлового будинку; визнано незаконними та скасовано свідоцтва на право на спадщину за законом, видані Лисянською державною нотаріальною конторою 21 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_8 за № 3257 на ј частки грошових вкладів, № 3254 на ј частки земельної ділянки, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, № 3251 на ј частки житлового будинку; визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку, на якій розташований даний будинок, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, та право власності на грошові кошти на рахунку в ТВБВ 10023/0152 АТ «Ощадбанк», який відкритий на ім'я ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 25 липня

2013 року рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 09 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_10 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Отже за ОСОБА_6, який є спадкоємцем за заповітом, необхідно визнати право на спадщину за заповітом на те спадкове майно, яке залишилося неприйнятим після смерті ОСОБА_11

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд дійшов висновку про те, що такий спосіб захисту як визнання дій нотаріуса незаконними та скасування свідоцтва про право на спадщину законом не передбачений. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним відповідно до вимог ст. 1301 ЦК України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_11

(а. 6). Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку на якій розташований зазначений будинок, кадастровий номер якої 7122855100:01:04:0049, та грошові вклади на рахунку в ТВБВ 10023/0152 АТ «Ощадбанк», який відкритий на ім'я ОСОБА_11

Відповідно до заповіту, посвідченого Лисянською державною нотаріальною конторою 30 листопада 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 4919, ОСОБА_11 все своє майно та майнові права заповіла своїм синам: позивачу ОСОБА_6 та ОСОБА_12, в рівних частках (а.с. 32).

Відповідно до листа Лисянської державної нотаріальної контори від 22 січня 2013 року № 40/01-16 після смерті ОСОБА_11 нотаріусом видані ОСОБА_6 наступні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема :

• свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року № 3242 (а.с. 50);
• свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частки її земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року № 3245 (а.с.52),
• свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частки грошових вкладів, що знаходяться у ТВБВ № 10023/0152 смт. Лисянка філії-Черкаського облуправління «Ощадбанк» на рахунку НОМЕР_1 від 21 листопада 2012 року за № 3248 (а.с. 54);

У даних свідоцтвах зазначено, що спадкоємцями вказаного в заповіті майна ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є її син ОСОБА_6 на Ѕ частки спадщини та її син, ОСОБА_12, на Ѕ частки спадщини.

21 листопада 2012 року нотаріусом також видані свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини жилого будинку, Ѕ частини земельної ділянки, Ѕ частини грошового вкладу онукам померлої ОСОБА_11 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, де зазначено, що на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцями на зазначену у свідоцтві частку майна ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно зі ст. 1266 ЦК України є її внучка ОСОБА_7 та внучка ОСОБА_8, батько яких - ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, який успадкував Ѕ частки, якби був живим на час відкриття спадщини.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди дали їм неправильну юридичну оцінку та неправильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права.