РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року та касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сім'я проживала у м. Новомосковську Дніпропетровської області, однак наприкінці 2012 року його дружина разом з дітьми переїхала проживати до м. Львова.
Посилаючись на те, що з моменту вказаного переїзду відповідач чинить йому перешкоди у вихованні їх спільних дітей та не надає можливості їх відвідувати, позивач просив суд задовольнити позов, зобов'язати ОСОБА_7 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, визначити наступні способи його участі у вихованні дітей, встановивши час його спілкування з дітьми, а саме: побачення сім разів на тиждень з понеділка по неділю з 10 до 18 години за місцем навчання дітей або за місцем їх проживання чи перебування з правом забирати дітей з дому чи школи особисто; спільний відпочинок дітей з батьком у першу половину літніх канікул; необмежене спілкування позивача з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми; також, позивач просив суд зобов'язати відповідача за два дні до його зустрічі з дітьми надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання та перебування дітей, а у разі настання змін повідомляти про це його особисто на наступний день з часу настання таких обставин.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2014 року у позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2014 року.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Встановлено спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачення з дітьми в першу неділю кожного місяця з 15 години до 18 години за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_7 місця проведення зустрічей з дітьми за її участі.
Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у зустрічах з дітьми у визначений судом час.
В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені ним судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_7 - відхиленню на таких підставах.
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначено Сімейним кодексом України (далі - СК України).
У відповідності до ч.ч. 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У відповідності до ч. 1 ст.152 СК України встановлене право дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
У відповідності до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є колишнім подружжям, шлюб між ними розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2014 року.
Від шлюбу мають двох дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В листопаді 2012 року відповідач ОСОБА_7 на ґрунті сімейних конфліктів разом з дітьми переїхали з місця проживання у м. Новомосковську Дніпропетровської області у м. Львів та спільно проживають у матері відповідача.
Судами також установлено, що з моменту вказаного переїзду ОСОБА_7 чинить ОСОБА_6 перешкоди у вихованні їх спільних дітей та не надає можливості у спілкуванні з ними.
Сервіси для юристів