РІШЕННЯ
іменем україни
09 липня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,
Касьяна О.П., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення на її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Шлюбні відносини між ними фактично припинені. Діти переважно перебувають на її матеріальному утриманні. Відповідач обов'язків з виховання дітей не виконує і тільки деколи надає матеріальну допомогу в розмірі, значно меншому, ніж це необхідно для їх належного виховання і розвитку. Відповідач має задовільний стан здоров'я, постійне місце роботи (суддя районного суду) і отримує дохід достатнього рівня; інших утриманців у нього немає, отже, він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходів).
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2013 року до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що ј частини від заробітної плати відповідача буде враховувати розумні матеріальні потреби дітей.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, зазначав наступне.
Відповідач працює суддею Літинського районного суду Вінницької області та має стабільний та постійний дохід.
Згідно з розрахунковим рахунком дохід відповідача за грудень 2013 року становив 19 488 грн (виплата 15 417 грн 76 коп.)
Чіткої фіксації «аліментної частки» від заробітку батьків дитини законодавством не встановлено.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Ураховуючи рівність обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, достатність присудженої судом суми аліментів для задоволення розумних потреб двох дітей, а також те, що ОСОБА_3 у судових засіданнях не була доведена та обґрунтована необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки, що від заробітку відповідача становитиме 5 139 грн 25 коп., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача сплачувати аліменти на утримання своїх дітей у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сервіси для юристів