Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
08 липня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Дем'яносова М.В., Колодійчука В.М.,
Маляренка А.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» про зобов'язання виконати умов договору та видати грошові кошти за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 вересня 2010 року між ним та публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») було укладено договір банківського мультивалютного рахунку. 04 лютого 2015 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому готівкою одноразовою операцією грошових коштів у розмірі 1 511 428,06 доларів США, однак у цей же день листом банк з посиланням на постанови Правління Національного банку України повідомив його про неможливість видачі готівкою одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошових коштів у вищевказаній сумі. Зазначав, що це суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору й порушує його права та охоронювані законом інтереси на вільне володіння своїм майном та розпорядження своєю власністю.
Ураховуючи викладене, позивач просив зобов'язати відповідача видати йому одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти в розмірі 1 511 428,06 доларів США.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» видати ОСОБА_3 готівкою, одноразовою операцією через касу належні йому валютні кошти з поточного мультивалютного рахунку НОМЕР_1 в сумі 1 511 428,06 доларів США. Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку, проте відповідач незаконно обмежив його у здійсненні права власності, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського обслуговування. Також суд зазначив, що постанови Правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.
Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.
Тобто, посилання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 1 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Сервіси для юристів