Рішення ВССУ від 08.07.2015 року у справі №6-11857св15

Рішення

іменем україни

8 липня 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено два кредитні договори, за умовами яких позичальник отримала кредит у розмірі 120 тис. доларів США та 173 607 доларів США для придбання нерухомого майна. На забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами цього ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення (в літ. А), з № 1 по № 3 (групи приміщень № 18), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 19), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належали останній на праві власності. У подальшому ці приміщення в ході ліквідаційної процедури щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражним керуючим були відчужені товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія НКМ 1» (далі - ТОВ «Інвестиційна компанія НКМ 1»), яке 8 квітня 2011 року продало їх ОСОБА_3 Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 2 601 904 грн. 91 коп.

Ураховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитними договорами в силу ст. 3 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року, позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, нежилі приміщення (в літ. А), з № 1 по № 3 (групи приміщень № 18), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 19), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, за іпотечним договором від 19 грудня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним експертом-оцінювачем в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитними договорами від 19 грудня 2007 року, укладеними між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», у розмірі 2 601 904 грн 91 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконала умов кредитних договорів, допустила заборгованість по кредиту, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та його продажу на прилюдних торгах.

Апеляційний суд погодився з такими висновками, вказавши також, що відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека у зв'язку з переходом права власності є дійсною для набувача зазначеного майна, тому ОСОБА_3, яка придбала зазначене іпотечне майно, має всі права іпотекодавця та має нести всі обов'язки за указаним іпотечним договором.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 грудня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено два кредитні договори, за умовами яких позичальник отримала кредит у розмірі 120 тис. доларів США та 173 607 доларів США для придбання нерухомого майна. На забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами цього ж дня між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення (в літ. А), з № 1 по № 3 (групи приміщень № 18), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 19), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належали останній на праві власності.

У подальшому ці приміщення в ході ліквідаційної процедури щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_4 арбітражним керуючим були відчужені товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Інвестиційна компанія НКМ 1», яке 8 квітня 2011 року продало їх ОСОБА_3 Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 2 601 904 грн. 91 коп.

Таким чином, судами встановлено, що спірне майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між банком і боржником, відчужено в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України <nau://ukr/1798-12>, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).