Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» в особі Київського відділення № 8 про зобов'язання виконання умов договору за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» в особі Київського відділення № 8 (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») було укладено договір щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Універсальний» в рамках договору щодо банківського обслуговування, за умовами якого йому відкрито поточний (мультивалютний) рахунок, на якому перебуває сума грошових коштів в розмірі 700 тис. доларів США. 1 вересня 2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому готівкою одноразовою операцією грошових коштів у розмірі 700 тис. доларів США, однак листом від 16 вересня 2014 року банк повідомив його про неможливість видачі готівкою одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошових коштів у вищевказаній сумі. Зазначав, що це суперечить вимогам законодавства, умовам договору та порушує його права та охоронювані законом інтереси на вільне володіння своїм майном та розпорядження своєю власністю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд зобов'язати ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати йому протягом семи днів з дня набрання законної сили судовим рішенням одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти в розмірі 700 тис. доларів США.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати ОСОБА_3 одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти в розмірі 700 тис. доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів з його поточного (мультивалютного) рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського обслуговування. Також суд зазначив, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.
Сервіси для юристів