РІШЕННЯ
іменем україни
08 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Штелик С.П.,
суддів: Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М.,
Парінової І.К., Попович О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, житлово-експлуатаційного управління м. Полтави, третя особа - ОСОБА_5, про укладення окремого договору найму жилого приміщення, вселення в квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, житлово-експлуатаційного управління м. Полтави (далі - ЖЕУ м. Полтави), обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 березня 2014 року вона отримала ордер № 64 на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на сім'ю у складі трьох осіб - на себе, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, та зареєструвалася у вказаній квартирі. Посилаючись на те, що шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано, останній перешкоджає їй у вселенні до квартири, хоча сам проживає за іншою адресою, а саме: по АДРЕСА_2 просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ЖЕУ м. Полтави укласти з нею договір найму зазначеної квартири та відкрити на її ім'я окремий особовий рахунок на кімнату площею 11,2 кв. м у спірній квартирі, а вбиральню, ванну кімнату, коридор та комору залишити у загальному користуванні.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 15 грудня 2010 року ОСОБА_6 25 березня 2014 року було видано ордер № 64 на право зайняття квартири АДРЕСА_1, право проживання у якій, окрім неї, також отримав її чоловік ОСОБА_7 та донька ОСОБА_5
Спірна квартира складається з трьох кімнат, жилою площею 11,2 кв. м, 16,2 кв. м, 13,0 кв. м, право користування якими мають ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_8 чинить їй перешкоди у вселенні в спірну квартиру. А також суд зазначив про неможливість надання ОСОБА_6 окремої ізольованої кімнати за запропонованим нею варіантом, оскільки при такому поділі будуть порушуватись права інших наймачів цієї квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Інші вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з огляду на таке.
Згідно зі ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 63 ЖК Української PCP предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Вирішуючи спір в частині зобов'язання укласти договір найму спірної квартири та відкриття окремого особового рахунку на кімнату, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦК України повно, всебічно та об'єктивно встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині, виходячи з того, що виділення позивачу ізольованої кімнати та відкриття на неї окремого особового рахунку порушить права інших користувачів квартири.
Рішення судів в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують.
Однак з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині вселення ОСОБА_3 погодитися не можна з таких підстав.
За змістом ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК Української РСР кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановивши обставини справи та відносини, що виникли між сторонами, не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем спірної квартири та має право користування нею на відповідній правовій підставі - на підставі ордера, при цьому остання вказувала, що вона не має можливості вселитися у спірне жиле приміщення та користуватися ним, оскільки ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у цьому.
Сервіси для юристів