Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Лесько А.О., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів на утримання дружини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01 серпня 2008 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
10 листопада 2011 року рішенням Харцизького міського суду шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися на утриманні та вихованні позивачки.
Рішенням Харцизького міського суду від 29 серпня 2011 року відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі ј частини з усіх видів доходу відповідача, починаючи з 04 серпня 2011 року і до 03 жовтня 2013 року. На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист № 2-2311 від 29 серпня 2011 року. Обов'язки, відповідно до рішення суду відповідач належним чином не виконував. Крім стягнених аліментів, ніякої іншої матеріальної допомоги не надавав і не надає по теперішній час. Відповідно до рішення суду за ОСОБА_4 значиться заборгованість по аліментам на утримання дружини за період з 04 серпня 2011 року по 03 жовтня 2013 року в розмірі 8 722 грн. 96 коп., що підтверджується довідками.
Позивачка просила стягнути з відповідача пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів утримання дружини у розмірі 24 694 грн. 52 коп., її витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2011 року по 03 жовтня 2013 року у сумі 24 694 грн. 52 коп., вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дружини належно не виконує, тому відповідно до ст. 196 СК України позивачка має право на стягнення з відповідача пені за несвоєчасну виплату аліментів.
З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 2008 року по 22 листопада 2011 року (а. с. 6).
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 29 серпня 2011 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, починаючи з 04 серпня 2011 року до 03 жовтня 2013 року (а. с. 7).
Згідно довідки-розрахунку від 15 жовтня 2013 року, виданої начальником ВДВС Селидівського міського управління юстиції, ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті вказаних аліментів станом на 03 жовтня 2013 року у сумі 8 722 грн. 96 коп. (а. с. 55). Розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2011 року по 03 жовтня 2013 року складає 24 694 грн. 52 коп. (а. с. 54).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Вказана стаття міститься у Главі 15 СК України «Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання», а відтак регулює відносини з приводу сплати неустойки у випадку прострочення виплати аліментів саме на утримання дитини.
Тобто, вказана правова норма не може слугувати підставою для стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дружини та не регулює спірні правовідносини сторін у даній справі, а тому суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності правових підстав для задоволення позову.
Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення у справі ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 333, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а :
Сервіси для юристів