ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,
Лесько А.О., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до міського голови м. Черкаси ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою міського голови м. Черкаси ОСОБА_5 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року прокурор м. Черкаси звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Черкаської міської ради, до міського голови м. Черкаси ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що міським головою м. Черкаси ОСОБА_5 було неправомірно звільнено ОСОБА_4 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано іншу роботу, чим порушено ч. 2 ст. 40 та ст. 42-1 КЗпП України. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2010 року визнано неправомірним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови ОСОБА_5 від 23 березня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_4», зобов'язано Черкаського міського голову ОСОБА_5 видати розпорядження про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, члена виконавчого комітету Черкаської міської ради з 23 березня 2009 року та зобов'язано Департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради виплатити ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2009 року по 11 жовтня 2010 року в сумі 195 002 грн. 64 коп. Оскільки зазначені кошти були виплачені з місцевого бюджету м. Черкаси з вини відповідача, прокурор просив суд у рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на користь Черкаської міської ради кошти, виплачені з бюджету м. Черкаси ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу в сумі 163 835 грн. 57 коп. та кошти виплачені з бюджету міста Черкаси у вигляді податку з доходів фізичних осіб на суму 31 167 грн. 07 коп., а всього 195 002 грн. 64 коп.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Черкаської міської ради кошти виплачені бюджету м. Черкаси ОСОБА_4 в сумі 195 002 грн. 64 коп. Вирішено питання про судовий збір. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі міський голова м. Черкаси ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що службовою особою, за розпорядженням якої звільнено з роботи ОСОБА_4, яке постановою суду в подальшому визнане незаконним, є відповідач, а тому саме з нього на користь міської ради кошти виплачені з бюджету м. Черкаси ОСОБА_4 Тобто існує судове рішення, яке має преюдиціальне значення та яким, саме дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_4, визнано протиправними.
Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.
Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 року (з подальшими змінами), застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Судом установлено, що рішенням Черкаської міської ради від 29 липня 2008 року розпущено виконавчий комітет Черкаської міської ради, утворений на підставі рішення міської ради від 15 вересня 2006 року, від 22 травня 2007 року, від 5 червня 2007 року. Визначено чисельність виконавчого комітету Черкаської міської ради у кількості 10 осіб, з яких 5 заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Пунктом 7 вказаного рішення на міського голову м. Черкаси ОСОБА_5 у місячний строк покладено забезпечити проведених передбачених чинним законодавством про працю України заходів щодо скорочення чисельності керівництва апарату ради та її виконавчого комітету.
На підставі та на виконання вказаного рішення міський голова м. Черкаси ОСОБА_5 23 березня 2009 року видав розпорядження, яким ОСОБА_4 був звільнений з посади з 23 березня 2009 року у зв'язку з скороченням чисельності керівництва міської ради та її виконавчого комітету і припинення повноважень на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Разом з тим, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаського міського голови, Черкаської міської ради, Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради, визнано неправомірним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови ОСОБА_5 від 23 березня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_4», зобов'язано Черкаського міського голову ОСОБА_5 видати розпорядження про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, члена виконавчого комітету Черкаської міської ради з 23 березня 2009 року, зобов'язано Черкаського міського голову внести до трудової книжки ОСОБА_4 запис про поновлення його з 23 березня 2009 року на посаді заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, члена виконавчого комітету Черкаської міської ради, визнано протиправним дії Черкаського міського голови ОСОБА_5 щодо звільнення ОСОБА_4, зобов'язано департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради виплатити ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2009 року по 11 жовтня 2010 року в сумі 195 002 грн. 64 коп.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, вищезазначеним судовим рішенням установлено, що розпорядження міського голови м. Черкаси є протиправним, оскільки згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу. Дані вимоги були порушені, оскільки при наявності вільних посад ОСОБА_4 не було запропоновано іншу роботу
За таких підстав, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що саме з відповідача підлягають стягненню на користь Черкаської міської ради кошти виплачені з бюджету м. Черкаси ОСОБА_4
Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Сервіси для юристів