Голова ВСУ у відставці Маляренко: Реформа прокуратури: мета і засоби

Резонансні справи не доходять до суду або розвалюються в суді переважно тому, що слідчі й прокурори не можуть якісно розслідувати їх через відсутність знань і досвіду

Як казав Дені Дідро, тільки лестощі ковтають повною горлянкою, а правду подають краплями. Я дам декілька крапель правди про помилки при реформуванні прокуратури. Бо як суддя я не можу інакше.

Протягом багатьох років ми є свідками безкінечної зміни в Україні влади і її пріоритетів. Одна приходить під гаслами забезпечення демократії, друга — забезпечення всіх судаком із хріном. Але немає ні того, ні іншого.

Наряду із цим ми бачимо нескінченні зміни в законодавстві щодо судів і прокуратури. Не хліб і видовища ставляться в центр уваги суспільства, а діяння суддів і прокурорів. Вони стають видовищем. Їх роблять винними в усіх лихах суспільства.

Ми перебуваємо на перехідному етапі від однієї цивілізації до іншої. Мало хто знає, як безболісно зробити цей перехід. А ті, що знають, до прийняття рішень не допускаються.

Реформатори часто змінюються. І кожен намагається здійснити зміни відповідно до своїх поглядів та інтересів. Як правило, ці інтереси далекі від державних, і тому Україна — в хвості світової спільноти по всіх показниках життєдіяльності.

Чому кожна політична сила, приходячи до влади в Україні, намагається здійснити зміни в системах суду і прокуратури? Тому що судочинство і прокуратура — це могутня зброя в боротьбі за владу і за власність. Кожна політична сила намагається заволодіти цією зброєю, змусити судову і прокурорську систему захищати лише її інтереси, діяти тільки у відповідності з її поглядами.

Згадайте новину: Треба прислухатись: реформувати Генеральну прокуратуру може тільки той, хто ніколи не був прокурором.

При цьому за останні 25 років жодна політична сила не вивчала глибинних проблем, явищ і процесів, що відбуваються в прокурорській та судовій системах. Все реформування робиться наобум Лазаря, під впливом необхідності забезпечення інтересів певних політичних та бізнесових сил, так званої європейської інтеграції. Але слід знати, що, наприклад, підготовка судової реформи в Російській імперії 1864 року тривала понад 20 років. І то не все було враховано.

Сподіватися на те, що спонтанне, без ґрунтовного вивчення проблематики та її причин реформування в Україні буде успішним тільки тому, що так хоче Європа, не варто. Не можна копіювати європейський досвід, бо в Європи і у нас різна доля, різний історичний шлях, різні можливості і різна ментальність.

Погляди на місце і значення прокуратури в житті нашої держави складні й неоднозначні.

З одного боку, від неї хочуть, щоб вона швидко видавала на-гора якісну продукцію. З іншого, мало хто хоче, щоб вона була сильною і впливовою структурою. Як казав телевізійний жартівник, «… вона однією ногою стоїть в темному минулому, другою в світлому майбутньому, а між ногами в неї «суровое настоящее».