Процесуальний статус потерпілого у кримінальному процесі: як в законі і на практиці

Питання визначення процесуального статусу потерпілого у кримінальному процесі досить часто виникає, в тому числі, й при розгляді низки процесуальних клопотань і заяв. Так, проблема існує у зв‘язку з різним тлумаченням суддями обсягу повноважень потерпілого та його можливості повноцінно брати участь у досудовому розслідуванні.

Нещодавно відбулося засідання Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права Асоціації правників України, де адвокати за участі суддів, мали змогу обговорити дане питання та визначити перспективи його вирішення.

ЯКІ ПРАВА МАЄ ПОТЕРПІЛИЙ ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ?

На переконання адвоката Євгена Грушовця, якщо ще в 2016 році він міг донести до суду думку, в тому числі, посилаючись на судову практику, що потерпілий є повноправною стороною кримінального провадження і, відповідно, потерпілий має можливість заявляти клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, то на сьогоднішній день ситуація почала змінюватися. Так, посилаючись на положення п. 19 ст. 3 КПК України, все більше й більше суддів схиляються до думки, що потерпілий є стороною лише у випадках, передбачених КПК України.

Враховуючи те, що ухвали, які стосуються потерпілого, не завжди можуть бути оскаржені, а тим більше не можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, то на сьогоднішній день немає однозначної позиції, чи є потерпілий стороною кримінального провадження.

Авжеж, коли адвокат представляє потерпілого у кримінальному процесі, йому хочеться, аби потерпілий був повноцінною стороною. «Якщо, наприклад, уявити собі слідчого Печерського району міста Києва, у якого є в провадженні 300-400 справ, із них якась частина перебуває на контролі керівництва Головного управління поліції, частина під контролем Головного слідчого управління, то йому зовсім не цікаво займатися провадженням, де адвокат представляє інтереси потерпілого. Тому користуючись правами сторони провадження, потерпілий з адвокатом можуть звернутись до суду, отримати тимчасовий доступ, збирати доказову базу. Адже добре зібрана доказова база може дати непогані шанси на користь потерпілого», - пояснюють свою позицію адвокати.

Повертаючись до п. 19 ст. 3 КПК України, зазначимо, що сторонами кримінального провадження з боку обвинувачення є: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. Тобто мається на увазі, що потерпілий та його представник можуть бути сторонами провадження лише у випадках, установлених Кодексом.

Водночас, п.п. 25-26 ст. 3 КПК України визначають потерпілого та його представника як учасника кримінального та судового провадження нарівні зі сторонами кримінального провадження.

Крім того, ст. 56 КПК України надає потерпілому, серед іншого, право під час судового провадження в будь-якій інстанції підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Це і є той випадок, коли потерпілий, згідно з Кодексом, набуває статусу сторони кримінального провадження.

Другий випадок набуття такого статусу описаний у ст. 477 КПК України, яка визначає поняття приватного обвинувачення, тобто такого, що може бути розпочато лише за заявою потерпілого.