Процедура банкрутства фізичної особи: чого чекати?

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) боржником, стосовно якого порушено процедуру банкрутства, може бути як юридична особа, так і фізична, у тому числі фізична особа – підприємець. Це є істотною новацією, оскільки до появи цього нормативного акта фізичні особи могли стати банкрутами хіба що в побутових розмовах. Розгляньмо детальніше процедури, повязані з неплатоспроможністю та банкрутством фізосіб.

Ознаки неплатоспроможності фізосіб

Ознакою боржників-банкрутів є їх неспроможність виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав. Грошовим зобов’язанням, невиконання якого є підставою для початку процедури банкрутства вважається зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Так, до грошових зобов’язань належать також:

• зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загально-обов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
• зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

На відміну від юридичної особи, для визнання якої банкрутом за нормами КУзПБ не має значення сума простроченого грошового зобов’язання, яке боржник не в змозі виконати, для відкриття провадження щодо фізичної особи мають існувати відповідні підстави, а саме:

• розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати. У 2019 році це 125 190 грн;
• боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
• ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
• існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До того ж, на відміну від процедури банкрутства щодо юридичної особи, інціювати яку може як кредитор, так і боржник, провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

А ще слід мати на увазі наслідки визнання банкрутом фізичної особи. Так якщо юридична особа ліквідується і припиняє своє існування, то фізична особа продовжує жити: для неї настають інші наслідки. Господарський суд, постановляючи ухвалу про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність, ухвалює рішення про звільнення боржника – фізичної особи від боргів. Йдеться не про усі борги фізичної особи. Так, вона не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів щодо:

• відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
• сплати аліментів;
• виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.

Такі вимоги продовжують своє існування у частині, не погашеній у справі про неплатоспроможність. Вони можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність.

Якщо фізична особа – банкрут може вважати для себе «позитивним» наслідком звільнення її від боргів, то навряд чи стане вона вважати «позитивними» такі наслідки власного банкрутсва:

• протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому КУзПБ. Тобто скористатися повторно процедурою банкрутства для погашення нових боргів раніше, аніж через 5 років не вдасться;
• протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів;
• фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.

Тобто якщо такі наслідки боржника не лякають, то він сміливо може розпочинати процедуру власного банкрутства, яка відповідно до ст.113 КУзПБ є аналогічною процедурі провадження у справах про неплатоспроможність юридичних осіб. Проте тут мають враховуватися певні особливості, встановлені Книгою четвертою КУзПБ, що має назву «Відновлення платоспроможності фізичної особи». Однією з таких особливостей є незастосування досудової санації боржника. Хоча КУзПБ не містить заборони застосування цієї процедури до фізичної особи. Однак ініцатором цієї процедури відповідно до ст.5 КУзПБ є боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника. З цього можна зробити висновок про те, що фізична особа не може ініціювати таку процедуру, оскільки у неї не буде рішення засновників (учасників, акціонерів).

Крім того, до плану санації, який має бути затверджений у цій процедурі, має бути доданий ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. А, як було вказно вище, ліквідація боржника не може бути наслідком банкрутства фізичної особи.

Отже, щодо фізичних осіб процедури відновлення платоспроможності починаються зі звернення фізичної особи – боржника до господарського суду із відповідною заявою.