Профанація психологічного оцінювання суддів або "Як «психологи» зіпсували добру справу"

Судова реформа в Україні триває. Дуже вагомим етапом оцінювання суддів є психологічне тестування та отримання висновку про відповідність необхідним критеріям, встановленим «Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання…» від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції від 13.02.2018).

Морально-психологічні якості кандидатів оцінюються за допомогою 4 методик: тесту на загальні здібності кандидата (особливості мислення, інтелектуальні здібності), методиці MMPI-2 (діагностика загальної неузгодженості в системі особистості, акцентуацій, психопатичних рис характеру, рівня невротизації, емотивності тощо), тесту BFQ-2 (діагностика відкритості досвіду, сумлінності, екстраверсії, доброзичливості та нейротизму) і тесту HCS Integrity Check, який нібито перевіряє доброчесність суддів.

При цьому аналіз психологічних критеріїв цього оцінювання дозволяє стверджувати, що під час їх обрання (внесення до «Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання…») була порушена логіка наукового дослідження: велика кількість критеріїв була підігнана під так званий «Тест на доброчесність» (HCS Integrity Check), а не навпаки – коли тільки після формування професіограми судді, повинні обиратися психологічні тести, за допомогою яких встановлюється відповідність особистості кандидата необхідним професійно-важливим якостям. Так з аналізу психологічних критеріїв та показників, внесених до «Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання…», випливає, що більше половини з них оцінюються однією методикою – HCS Integrity Check. При цьому на відміну від інших тестів, використаних під час оцінювання кандидатів, HCS Integrity Check не є загальновживаною психологічною методикою. На офіційному сайті компанії-розробника вказано, шо ця методика пройшла апробацію на вибірці 390 осіб, розроблена у 2011 році для «оцінювання коректності, порядності і чесності, як у процесі підбору кандидатів на роботу, так і при подальшій оцінці співробітників в компаніях; з метою реалізації програм з підвищення лояльності; зменшення нецільового використання коштів і злодійства...», при цьому, відсутні дані про апробацію методики на специфічній суддівській аудиторії.

Відповідно до вказаного вище положення психологічними критеріями та показниками, які визначаються за допомогою тестувань кандидатів на посади суддів є наступні:

1. Особиста компетентність (когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості).

2. Соціальна компетентність (комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості).

3. Професійна етика, яка встановлюється за показником «Морально-психологічні якості (інтегративність)», який визначається за такими складовими: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

4. Доброчесність, яка оцінюється за показником «Загальна оцінка інтегративності (доброчесності)», який визначається за такими складовими: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

У положенні вказано, що перераховані показники оцінюються за результатами психологічного тестування, дослідження досьє кандидата та за результатами співбесіди.

Необхідно звернути увагу на те, що критерії, з 3 та 4 пунктів, не мають логічної ієрархії та є семантично переплутаними. Так у 3-ому пункті морально-психологічні якості дорівнюються до інтегративності, а в 4-ому «загальна інтегративність» вже дорівнюється до доброчесності.

Виникає питання – що ж таке інтегративність? Вказане поняття є досить новим для української ментальності. Воно відсутнє в класичних теоріях психології, навіть у мережі «Інтернет» воно є вкрай рідковживаним. Його зміст дорівнюється до більш зрозумілого для українських респондентів терміну – лояльність.