Проблемні питання в процедурі банкрутства

Останнім часом в Україні відновилась дискусія стосовно необхідності реформування процедури банкрутства. Як юрист, що спеціалізується безпосередньо в даній сфері та про проблеми при ліквідації знає з власного професійного досвіду, погоджуюся з тим, що ця реформа давно назріла.

В цій статті хочу навести три основні проблеми, які перетворюють банкрутство в Україні на «пекло» для його учасників, замість того, щоб робити його простим та ефективним засобом для «перезавантаження» бізнесу.

1. Статус арбітражного керуючого

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що арбітражний керуючий – це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство, як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.

Всупереч цьому, в наш час тиск на арбітражного керуючого здійснюється з усіх боків. Перш за все, це пов’язано з питанням оплати його праці. Зазвичай арбітражний керуючий – це самозайнята особа, яка по закону має сплачувати більше ніж 40% податків! Тому не приходиться дивуватись, поширенню практики оплати послуг такої особи «чорною готівкою».

Така система не лише не сприяє зацікавленості, але одночасно створює можливості для маніпулювання арбітражним керуючим, позбавляючи його незалежності, гарантованою законодавцем. Отже, у зв'язку з цим арбітражний керуючий є незахищеним матеріально, тому його незалежність та об’єктивність залишаються під великим питанням, а шанси на «оздоровлення» боржника – занижені.

До того ж, про цю ситуацію знають всі учасники процедури банкрутства, і саме тому загроза потрапити під кримінальне переслідування для арбітражного керуючого навіть більша, ніж реальна. Поряд з цим, байдужим залишається факт того, на скільки сумлінно він виконує свої обов’язки. Також зауважу, що має місце механізм заміни арбітражного керуючого в процесі банкрутства, яким користуються ті учасники процесу, що підозрюють «свого» ліквідатора в недобросовісності.

2. Складність процедури аукціону

Донедавна існувала думка щодо наявності в законодавстві лише норми визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Згодом Верховний Суд України змінив свій погляд на вирішення справ цієї категорії і висловив іншу правову позицію.

Нагадаю, що правова природа процедури реалізації майна на аукціоні полягає у переході права власності на майно боржника до покупця, який переміг на прилюдних торгах та тим самим купив майно. Ці прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу. Проте даний договір в судовому порядку можна оскаржити та визнати недійсним, на підставі недодержання вимог Цивільного кодексу в момент його вчинення сторонами.