Проблеми створення Державного бюро розслідувань

Так чи запрацює в 2018 році Державне бюро розслідувань?

Або чому ніхто із основних «гравців» на полі боротьби із злочинністю, в т.ч. і корупцією у вищих ешелонах влади не бажає, щоб цей новий орган досудового розслідування якнайшвидше розпочав свою діяльність?

На фоні все більшого розгортання компанії чи навіть «гібридної війни» по створенню так званого «Вищого антикорупційного суду в Україні», який нав’язується нашій країні ззовні, на чому піаряться як наші прозахідні і проамериканські політики, громадські організації, які контролюються іноземними донорами, і навіть нинішня влада, якось майже непомітно відійшла в тінь необхідність якнайшвидшого створення Державного бюро розслідувань, адже всі передбачені законом строки влада і їй підпорядкована Верховна Рада України вже порушили, в зв’язку з чим, здійснення органами прокуратури досудового розслідування після 20 листопада 2017 року є незаконним з усіма витікаючими наслідками.

Запевнення і сама заява з цього приводу Генерального прокурора про те, що, мовляв, слідчі прокуратури не мають права розслідувати лише кримінальні правопорушення, які зареєстровані після 20.11.2017 року, не ґрунтуються на вимогах КПК України, в Перехідних положеннях якого чітко зазначено, що слідчі прокуратури дійсно мають таке право проводити подальше розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, які були зареєстровані до цієї дати, тільки після того, як воно розпочне свою діяльність! А в зв’язку з тим, що ДБР не розпочало свою діяльність до закінчення п’ятирічного терміну, передбаченого КПК, бо на цей час зовнішня конкурсна комісія обрала лише директора Бюро і двох його заступників, ще раз наголошую: продовження органами прокуратури проведення досудового розслідування в такій ситуації є порушенням вимог кримінального процесу, в зв’язку з чим, всі докази, які будуть здобуті таким чином, неминуче будуть визнані судом недопустимими з усіма витікаючи ми наслідками, про які я вже неодноразово попереджав!

Більше того, не створення ДБР призвело до масового порушення органами прокуратури вимог законодавства про свої повноваження та про підслідність злочинів, що в цілому призвело до перевантаження і до того завантажених слідчих підрозділів інших правоохоронних органів, особливо Нацполіції. Ви тільки вдумайтесь, починаючи із 20 листопада 2017 року, після реєстрації прокурорами кримінальних проваджень, підслідних ДБР, в порушення вимог ст. 214 КПК України, де зазначено, що прокурор, після реєстрації в ЄРДР, не пізніше 24 годин повинен направити всі матеріали до відповідного органу досудового розслідування, але, виключно з дотриманням правил підслідності, а також в порушення вимог ст. 36 КПК України, де зазначено, що прокурор може змінити орган досудового розслідування лише в разі неефективного досудового розслідування, наші прокурори на чолі з Генпрокурором без юридичної освіти масово доручають проведення досудового розслідування слідчим Нацполіції і СБУ!!! Називаю таку ситуацію повною анархією і безпредєлом, яким треба негайно покласти край, хоча б шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Разом з тим, аналізуючи уважно нинішню законодавчу базу і поведінку основних «гравців» на ниві боротьби із злочинністю, в т.ч. і корупцією, у вищих ешелонах влади, приходжу до невтішного висновку про те, що ніхто із них на сьогодні немає бажання якнайшвидше створити і в короткий термін запустити цей новий орган досудового розслідування, а тим більше, створити всі необхідні умови, щоб він запрацював результативно і ефективно. У мене склалося таке враження, що в самий закон його розробники умисно заклали такі норми, які будуть блокувати не тільки процес його укомплектування, але і саму діяльність цього дійсно потужного (якщо виходити із його повноважень і передбачених джерел підбору кандидатів на посади слідчих і оперативних працівників) органу досудового розслідування. До речі, треба справедливо зауважити, що таких «шкідливих» законодавчих норм у цей закон «Про ДБР» було внесено більше ніж достатньо. Але, спочатку я хочу зупинитися лише на кількох із них, не усунувши яких негайно це Бюро запрацює нескоро, як мінімум — до президентських та навіть парламентських виборів цього точно не станеться!

Головною, я вважаю, і навмисно створеною, в першу чергу, провладними законодавцями такою першопричиною є норма ст. 13 названого Закону про порядок набору і призначення керівників підрозділів як центрального апарату ДБР, так і директорів його 7-ми територіальних управлінь, у відповідності до якої цих службових осіб буде підбирати також зовнішня конкурсна (що і директора ДБР та його двох заступників,) комісія із 9 осіб, яка, в порушення вимог Конституції України була створена із представників, делегованих по три особи: Президентом України, Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів, хоча останні таких повноважень не мають! Тільки, за попередніми підрахунками, саме на цю зовнішню комісію по даному Закону покладено повноваження відібрати до сотні необхідних кандидатів! Якщо виходити, що ця комісія тільки 3-х керівників ДБР підбирала майже два роки, можна уявити, скільки вона затратить часу на відбір такої великої кількості названих вище претендентів.

В зв’язку цим, я повністю підтримую тих експертів, журналістів і блогерів, які пропонують негайно внести зміни в цю статтю названого Закону, залишивши за зовнішньою комісією повноваження лише по відбору хоча б тих же керівників управлінь центрального апарату ДБР і його територіальних управлінь, а призначення на всі інші посади в центральному апараті Бюро покласти на внутрішні комісії, які будуть створені Директором ДБР і зможуть це здійснити значно швидше і оперативніше, що забезпечить початок діяльності цього нового органу, можливо, навіть і у вересні цього року, як і обіцяв Труба Р.М.

Ще раз підкреслюю: ці зміни в законодавство потрібно вносити негайно, тим більше, що саме така практика була вже випробувана при відборі не тільки рядових детективів, а і керівників структурних підрозділів НАБУ та його територіальних управлінь, коли ці повноваження здійснювали теж внутрішні (а не зовнішні) конкурсні комісії, які створював безпосередньо Директор Антикорупційного бюро і контролював їх діяльність (і це при тому, що кількість працівників НАБУ майже в половину менша ніж у ДБР).

Звертаю Вашу увагу, що саме такий порядок відбору всього складу НАБУ був підтриманий донорами і всілякими впливовими силами із-за океану і в Європі, ну і звичайно їх прикормленими в Україні активістами.

Ще більш серйозною проблемою не тільки в частині пришвидшення початку діяльності ДБР, а і в його подальшій діяльності, аби не бути заблокованим, є не передбачена жодним законом України (чого немає і в правоохоронних органах інших держав, в т.ч. і європейських, я вже не говорю про ФБР США) норма, яка зобов’язує директора Бюро, який у відповідності до закону несе повну персональну відповідальність за діяльність ДБР, зокрема і за законність здійснюваних його підлеглими оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування та додержання прав і свобод людини і громадянина, погоджувати свої найбільш важливі рішення з дозволу і реалізовувати частину своїх повноважень за погодженням - із першим заступником і заступником Директора Державного бюро розслідувань! Повний абсурд!