Проблеми розгляду малозначних справ

Вже більше двох років тому процесуальними кодексами було запроваджено інститут малозначних справ, який покликаний прискорити розгляд справ незначної складності. Після спливу цього часу можна зробити певні висновки щодо наявних проблем при розгляді малозначних справ.

Загалом пришвидшений розгляд нескладних справ є доцільним нововведенням, однак за умови його чіткого регулювання процесуальними кодексами.

Отже, розглянемо з якими проблемами можуть стикатися учасники малозначних справ.

Насамперед необхідно звернути увагу на відсутність в кодексі чіткого переліку малозначних справ.

Сам перелік наведений в ч. 6 ст. 19 ЦПК України і з 08.02.2020 року він став дещо розширеним. Малозначними є такі справи:

• в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000 грн. станом на лютий 2020 року);
• справи про захист прав споживачів з ціною позову не більше 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500 грн.);
• про розірвання шлюбу;
• справи, що стосуються аліментів чи додаткових витрат на дитину;
• справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Цей перелік далеко не такий однозначний і зрозумілий, як видається з першого погляду. Наприклад щодо другого пункту – то варто нагадати, що свого часу знадобилось рішення Конституційного Суду України для того, щоб судді розібрались в елементарному питанні: чи поширюється Закон України «Про захист прав споживачів» на кредитні правовідносини, які виникли між фізичною особою та банком (Рішення від 10 листопада 2011 року по справі №1-26/2011).

Щодо останнього пункту – то, на мою думку, саме він вносить найбільшу плутанину у категорії «малозначних справ», по суті надаючи суду дискреційні повноваження на визначення того питання, чи є конкретна справа значної складності чи незначної. Що робити у випадку коли позов, на думку судді, «виявився» не складним, а потім надійшов відзив, пояснення третьої особи, які були обґрунтовані додатковими доказами і справа вже стала значної складності? Зі спрощеного провадження в загальне суддя може перейти, а от передумати і визнати не малозначною справу, яку він вже визнав малозначною – не може. Очевидно, тут залишається єдине – продовжувати розгляд складної справи як малозначної – а отже і в спрощеному провадженні, бо не може суд розглядати справу, визнану ним малозначною не в спрощеному провадженні (це випливає зі змісту пункту 1 частини 4 ст. 19 ЦПК України і прямо передбачено пунктом 1 частини 1 ст. 274 ЦПК України).

В даному випадку навіть більшою проблемою буде не те, як розглядатиме суд справу, а те, що така справа не підлягатиме оскарженню в касації (про це дещо пізніше).

Як можливий варіант вирішення цієї проблеми – треба внести зміни в процесуальні кодекси і передбачити що суд в ухвалі зобов’язаний вказувати чи відніс він справу до категорії малозначних і надати право суду в процесі розгляду справи прийняти рішення про виключення справи з категорії малозначних.

Або ж простіший варіант – просто передбачити чіткий і вичерпний перелік справ, які б вважались малозначними без надання суду можливості визнавати справи малозначними.

Справи щодо аліментів, додаткових витрат на дитину та розірвання шлюбу є в переліку ч. 6 ст. 19 ЦПК України, тобто є малозначними в силу закону. А як щодо інших вимог немайнового характеру? За яких умов справа немайнового характеру може розглядатись судом як малозначна?