1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 9 частини четвертої статті 5 цього Закону, який набирає чинності через шість місяців з дня набрання чинності законом України, що визначає особливості правовідносин у сфері обігу віртуальних активів.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
статтю 3 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Дія цього Кодексу та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначені Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
пункт 6 частини першої статті 232 доповнити словами "(крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні")";
у статті 235:
частину шосту після слів "установлений на підприємстві, в установі, організації" доповнити словами "(крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні")";
після частини шостої доповнити новою частиною такого змісту:
"За відсутності підтверджень, що резидент Дія Сіті ввів фізичну особу в оману щодо правової природи гіг-контракту, вчиненого з нею згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", його укладення та/або виконання не може вважатися вступом у трудові відносини та/або виконанням роботи без укладення трудового договору (контракту)".
У зв’язку з цим частину сьому вважати частиною восьмою;
статтю 265 доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
"Не вважається фактичним допуском до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та не тягне відповідальність у вигляді штрафу, передбачену цим Кодексом, укладення гіг-контракту у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
{Підпункт 2 пункту 2 розділу VII втратив чинність на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 }
3) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
статтю 212 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
"5. Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов’язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин";
в абзаці другому частини першої статті 229 слово "речі" замінити словом "майна", а слово "її" - словом "його";
у статті 429:
назву доповнити словом "(контракту)";
частину другу після слів "у зв’язку з виконанням трудового договору" доповнити словом "(контракту)", а після слів "якщо інше не встановлено" - словами "цим Кодексом або";
частину другу статті 430 доповнити словами "або законом";
у частині першій статті 437 слова "з моменту" замінити словами "у його автора в момент";
статтю 440 доповнити частинами третьою і четвертою такого змісту:
"3. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майнові права на комп’ютерні програми та (або) бази даних, створені у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), належать юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник, який створив ці комп’ютерні програми та (або) бази даних, якщо інше не встановлено договором.
Юридична або фізична особа, де або у якої працює працівник, який створив твір у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), набуває майнові права інтелектуальної власності на такий твір відповідно до цього Кодексу або договору в момент, наступний за створенням такого твору, якщо інше не встановлено договором.
4. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, належать замовникові, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням (крім твору, спеціально створеного як елемент програмного забезпечення), належать його автору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Замовник набуває майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, відповідно до закону або договору в момент, наступний за створенням такого твору, якщо інше не встановлено договором";
частину першу статті 641 доповнити абзацом третім такого змісту:
Сервіси для юристів