Стаття 7. Медико-соціальна експертиза

Медико-соціальна експертиза щодо осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я.

{Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.12.2022 , № 4030-IX від 29.10.2024 }

Документи особи з обмеженнями повсякденного функціонування направляються для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

{Частина друга статті 7 в редакції Законів № 1053-IX від 03.12.2020 , № 4030-IX від 29.10.2024 }

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4030-IX від 29.10.2024 }

Рішення медико-соціальної експертної комісії з мотивувальною частиною (обґрунтуванням такого рішення) надається особі.

{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4030-IX від 29.10.2024 }

Максимальні строки прийняття рішення за результатами медико-соціальної експертизи визначаються Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4030-IX від 29.10.2024 }

Перелік підстав, за яких засідання медико-соціальної експертної комісії проводяться в дистанційному форматі або організовуються виїзні засідання медико-соціальної експертної комісії, або рішення медико-соціальної експертної комісії приймаються заочно, визначається Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4030-IX від 29.10.2024 }

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

{Абзац третій частини статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 }

причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;

{Абзац третій частини статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2980-IX від 20.03.2023 }

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

{Абзац сьомий частини статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1848-IX від 02.11.2021 }

Медико-соціальні експертні комісії:

встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;