КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА від 21 лютого 1996 р. N 237 Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 174 ( 174-98-п ) від 16.02.98 )
Про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1285 ( 1285-96-п ) від 24.10.96 N 1147 ( 1147-97-п ) від 16.10.97 )
З метою оперативного вирішення питань, пов'язаних з запобіганням надзвичайним ситуаціям та реагуванням на них, а також координації і контролю на державному рівні комплексу робіт і заходів у цій сфері Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити нову редакцію Положення про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Комісія) та її склад, що додаються.
2. Установити, що головою Постійної урядової комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за посадою є Перший віце-Прем'єр-міністр України. ( Пункт 2 в редакції Постанови КМ N 1285 ( 1285-96-п ) від 24.10.96 )
3. Для забезпечення роботи Комісії, здійснення контролю за виконанням її рішень, у тому числі на місцях, створити секретаріат Комісії у складі трьох осіб.
4. Урядові Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям привести відповідні положення про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій у відповідність з зазначеним Положенням.
5. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 617 ( 617-93-п ) "Про утворення Постійної урядової комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій" та від 13 травня 1994 р. N 309 ( 309-94-п ) "Питання Постійної урядової комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій" (ЗП України, 1994 р., N 9, ст. 220).
Прем'єр-міністр України Є.МАРЧУК
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1996 р. N 237
ПОЛОЖЕННЯ про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
1. Постійна урядова комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Комісія) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язану з безпекою і
захистом населення, реагуванням у надзвичайних ситуаціях, а також здійсненням заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України ( 888-09 ), Конституційним Договором між Верховною Радою України та Президентом України ( 1к/95-ВР ), законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням.
3. Основними завданнями Комісії є:
координація робіт, пов'язаних з розробленням та здійсненням профілактичних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження, зменшення шкоди, заподіяної внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій, раціонального використання коштів, спрямованих на ліквідацію їх наслідків та визначення першочергових заходів та потреб;
забезпечення виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади робіт, пов'язаних з подоланням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій регіонального і національного масштабів;
керівництво діяльністю і підготовкою підкомісій (секцій) та функціональними системами захисту населення і спостереження за станом навколишнього природного середовища і техносфери;
контроль за використанням матеріально-технічних і фінансових ресурсів для будівництва та реконструкції потенційно небезпечних об'єктів (джерел) забруднення навколишнього природного середовища.
4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань у звичайних умовах:
організує розроблення заходів щодо удосконалення правового регулювання питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, техногенно-екологічної безпеки, готує і подає Урядові відповідні пропозиції про визначення прав і обов'язків у цій сфері центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;
організує розроблення нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, техногенно-екологічної безпеки, методології компенсації шкоди, заподіяної внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення розрахунків збитків та матеріально-технічних засобів для їх ліквідації;
координує діяльність органів державної виконавчої влади з питань розроблення та реалізації програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідемічного благополуччя, охорони навколишнього природного середовища. Вживає заходів до забезпечення контролю за реалізацією виконання вимог техногенно-екологічної безпеки у господарській діяльності, впровадження безпечних технологій, надійності та стійкості технічних і технологічних систем, транспортних засобів і промислових об'єктів, а також врахування їх під час розроблення і реалізації відповідних державних та регіональних програм;
розглядає питання про створення державних підприємств, що використовують складні та небезпечні технології (хімічні, радіаційні тощо), і про припинення їх діяльності;
організує проведення експертизи найважливіших проектів заходів щодо техногенно-екологічної безпеки, їх впливу на навколишнє природне середовище, життя та здоров'я людини;
вживає заходів до розвитку державної системи спостережень і прогнозів стану навколишнього природного середовища, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів, а також впровадження комп'ютеризованих систем збирання, оброблення, нагромадження та оперативної оцінки інформації стосовно обліку і рангування потенційно небезпечних виробництв, технологій, об'єктів, окремих споруд, різних видів надзвичайних ситуацій, оперативного інформування органів державної виконавчої влади та оповіщення населення про виникнення надзвичайних ситуацій;
оцінює за матеріалами прогнозу масштаби можливих наслідків кожного імовірного виду надзвичайної ситуації з урахуванням особливостей виробництва і регіону, обгрунтування потреб у силах і засобах, необхідних для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та визначення шкоди;