КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА від 30 липня 1998 р. N 1185 Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1253 ( 1253-2004-п ) від 22.09.2004 )
Про Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 13 ( 13-99-п ) від 04.01.99 )
Відповідно до статті 15-1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна (додається).
2. Визначити Міністерство юстиції держателем Державного реєстру застав рухомого майна.
3. Установити розміри плати за внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, внесення змін до запису та отримання витягів з Державного реєстру згідно з додатком.
Отримані кошти зараховуються на окремий рахунок держателя Державного реєстру застав рухомого майна і спрямовуються виключно на забезпечення функціонування цього Державного реєстру.
4. Міністерству юстиції, Міністерству фінансів за участю Національного банку проаналізувати ефективність практичної реалізації Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, в тому числі надходження коштів за користування цим Державним реєстром, і подати до 1 грудня 1999 р. Кабінетові Міністрів України висновки із пропозиціями про внесення у разі потреби до нього відповідних змін і доповнень.
Перший віце-прем'єр-міністр України А.ГОЛУБЧЕНКО
Інд.25
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 р. N 1185
ПОРЯДОК ведення Державного реєстру застав рухомого майна
Загальні положення
1. Реєстрація застав рухомого майна здійснюється з метою:
здійснення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав;
надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність застав рухомого майна.
2. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
Державний реєстр застав рухомого майна (далі - Державний реєстр) - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видання та захист від несанкціонованого доступу;
держатель Державного реєстру (далі - Держатель реєстру) - Мін'юст, що забезпечує функціонування Державного реєстру, надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність;
адміністратор Державного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що має повний прямий доступ до структури єдиної комп'ютерної бази даних і відповідає за збереження даних у реєстрі, захист даних від руйнування;
реєстратори Державного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними договорами з державним підприємством "Інформаційний центр" приймають заяви про внесення записів до Державного реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Державного реєстру, приймають запити, надають витяги з Державного реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. У разі припинення виконання своїх функцій реєстратор зобов'язаний передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням функцій реєстратора, держателю Державного реєстру;
суб'єкти реєстрації застав рухомого майна - заставодавець, заставодержатель або особи, що діють від їх імені за довіреністю, орган державної податкової служби, реєстратори Державного реєстру, держатель Державного реєстру;
реєстраційний код запису - код, під яким здійснено запис у Державному реєстрі;
заява - документ, складений заставодавцем, заставодержателем або органом державної податкової служби за формою, встановленою держателем Державного реєстру, який засвідчує бажання заставодавця, заставодержателя чи органу державної податкової служби внести запис до Державного реєстру, внести зміни до запису, виключити запис із Державного реєстру;
запит - документ, складений будь-якою фізичною або юридичною особою, який засвідчує їх бажання одержати витяг з Державного реєстру про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно;
витяг - документ, який видається на запит будь-якої особи реєстратором Державного реєстру і свідчить про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису;
завірений витяг - документ, підписаний посадовою особою держателя Державного реєстру та засвідчений печаткою держателя Державного реєстру, який видається на запит будь-якої особи і свідчить про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису;
заявники - заставодавець, заставодержатель або особи, що діють від їх імені за довіреністю, орган державної податкової служби, будь-які юридичні чи фізичні особи, які в установленому порядку звертаються із заявою про внесення записів до Державного реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Державного реєстру, а також із запитом про одержання з нього витягів;